борошно , крупи

Шановні організатори, вами запропоновано проект договору який місить п. 7.6 « Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України Сторони встановили інший розмір відсотків (процентів) та пені, який підлягає відшкодуванню “Покупцем” за несвоєчасність грошових розрахунків за прострочення платежу: 0 (нуль) відсотків (процентів).» В той же час проект договору передбачає цілий ряд штрафів та суттєву відповідальність постачальника (Продавця). Вважаємо таку пропозицію дискримінаційною, нерівноправною та не справедливою з наступних причин. Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, ч. 1 цієї статті визначено, що боржник НЕ звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У ч. 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Вам слід звернути увагу на Постанову ВСУ від 12.04.2017 № 3-1601гс16, де здійснено правовий аналіз норм ст. 614 (Вина як підстава відповідальності за порушення зобов'язання), ст. 617 (Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання), ст. 218 ГК України (Підстави господарсько-правової відповідальності) Суд зробив висновок, що не вважаються підставами для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов’язання, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Чинне законодавство України НЕ містить будь-яких особливих вимог до договорів, які укладаються суб’єктами підприємницької діяльності з бюджетними установами, виконання договору повинно здійснюватися на загальних підставах. Відповідач не надав доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов’язань. Наявність чи відсутність бюджетного фінансування не залежить від волі та дій позивача, що порушує його право на отримання коштів за поставлений товар за договором. Таким чином, відповідач як бюджетна установа не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання через відсутність коштів у бюджеті (ст. 625 ЦК). У постанові Верховного Суду України від 15 травня 2012 року у справі № 11/446 за позовом товариства до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі – МНС) про стягнення суми основного боргу, 3 % річних, інфляційних втрат, пені та штрафу, які утворилися внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору щодо оплати поставленої продукції, викладено такий висновок. Касаційний суд обґрунтовано відхилив заперечення МНС щодо неоплати продукції за відсутності бюджетних коштів на реєстраційному рахунку відповідача, оскільки на підставі ч. 2 ст. 617 ЦК, ч. 2 ст. 218 ГК і рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на 2009 рік, не виправдовує бездіяльності МНС і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання. Статтею 617 ЦК встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а саме: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Норми ст.ст. 614, 617 ЦК кореспондуються із нормами ст. 218 ГК, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Наявність у Договорі застереження про звільнення покупця від відповідальності за порушення строків оплати товару у разі затримки бюджетного фінансування не звільняє його від відповідальності, встановленої ч. 2 ст. 625 ЦК, оскільки норма ч. 1 ст. 625 цього Кодексу є імперативною і не передбачає жодних винятків незалежно від причин прострочення виконання грошового зобов’язання. Враховуючи вищевикладене вважаємо запропонований п. 7.6 дискримінаційною поведінкою Організатора, та висловлюємо свою вимогу виключити вказаний пункт, як такий що порушує принцип рівності сторін. Звертаємо Вашу увагу, що інші організатори закупівель за аналогічними договорами (навіть в межах Полтавщини) вказаного пункту в своїх угодах не передбачають. У випадку відмови в задоволенні вимоги вимушені будемо оскаржувати процедуру закупівлі.