-
Відкриті торги з особливостями
-
Однолотова
-
КЕП
Послуги з організації харчування (згідно код ДК 2015: 55320000-9 Послуги з організації харчування)
Завершена
12 800 000.00
UAH з ПДВ
Період уточнення:
23.09.2025 15:47 - 28.09.2025 00:00
Відповідь надана
Гігієнічне навчання
Номер:
54b847aa6b674ab8aa1f38bc3c2b3f88
Дата опублікування:
25.09.2025 11:13
Опис:
Шановний Замовнику!
Відповідно до п. 2 Додатку № 1 до ТД встановлена наступна вимога надати:
Окремо у складі пропозиції учасник повинен надати на працівників:
- копії документів, що підтверджують трудові відносини між учасником та його працівниками.
- копії особових медичних книжок персоналу відповідно до Наказу МОЗ України від 21.02.2013 № 150 - із відміткою про допуск до роботи та результати проходження періодичних профілактичних медичних оглядів - стосується виключно тих працівників, які безпосередньо беруть участь у приготуванні їжі.
Персонал повинен пройти санітарно - гігієнічне навчання зі здачею заліку з гігієнічних знань та відміткою про це в медичній книжці/медичній картці.
Вимога стосовно відмітки в медичній книжці/медичній картці про проходження санітарно - гігієнічного навчання зі здачею заліку з гігієнічних знань персоналом є не законною та суперечить вимогам законодавства, адже формою медичної книжки/медичної картки НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО відмітки про проходження гігієнічне навчання зі здачею заліку з гігієнічних знань.
В ососбисті медичні книжці та медичній карті фіксуються дані про проходження медичного огляду працівників/проходження лікарів.
Дані про проходження гігієнічного навчання фіксуються у відповідних журналах, які ведуться на підприємствах, що надають послуги харчування.
Просимо виключити дану дискримінаційну вимогу.
Відповідь:
Шановний учаснику!
Дякуємо за вашу участь та інтерес до закупівлі. Повідомляємо, що за результатами розгляду ваших зауважень встановлено наступне:
Закон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» від 23 грудня 1997 року № 771/97- ВР закріплює базові гарантії безпечності харчових продуктів на всіх етапах їх обігу, у тому числі під час зберігання, транспортування, приготування та реалізації у закладах освіти. Слід зазначити, що нормами частини першої статті 48 цього Закону передбачені вимоги до гігієни персоналу потужностей, який працює у зоні поводження з харчовими продуктами, зокрема: «…Оператори ринку дотримуються таких вимог щодо гігієни персоналу потужностей, який працює у зоні поводження з харчовими продуктами: 1) на потужності допускається персонал, який не має протипоказань щодо поводження з харчовими продуктами та пройшов у цього оператора ринку навчання з питань гігієни персоналу, що підтверджено відповідними записами цього оператора ринку; 2) персонал потужностей періодично проходить навчання щодо гігієнічних вимог до виробництва та обігу харчових продуктів у цього оператора ринку. Періодичність такого навчання встановлюється самим оператором ринку…».
Відповідно до пунктів 5.3 та 5.4 Розділу V «Процедури, які забезпечують ефективне функціонування системи управління безпечністю харчових продуктів» Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 01.10.2012 № 590 «Про затвердження Вимог щодо розробки, впровадження та застосування постійно діючих процедур, заснованих на принципах Системи управління безпечністю харчових продуктів (НАССР)», на операторів ринку харчових продуктів покладається обов'язок забезпечити належний рівень інформованості персоналу щодо його обов’язків, відповідальності та повноважень у сфері безпечності харчових продуктів. Вимоги цієї норми визначають, що персонал, який залучається до процесів виробництва, зберігання або транспортування харчових продуктів, повинен бути поінформований саме у письмовому вигляді про перелік своїх обов'язків, межі відповідальності та повноважень. Крім того, зазначений нормативно-правовий акт вимагає від операторів ринку розроблення навчальних програм для персоналу, включно з тимчасовими і сезонними працівниками. Згадані навчальні програми мають охоплювати ключові питання функціонування системи НАССР та передбачених програм-передумов, що прямо пов’язані із діяльністю та обов’язками працівників, які залучені до роботи з харчовими продуктами.
Замовник у сфері організації харчування дітей виступає не просто споживачем послуги, а суб’єктом, на якого Постанова КМУ № 305 покладає відповідальність за дотримання норм харчування, безпечність та якість продуктів. Саме він несе публічно-правовий обов’язок гарантувати, що харчування учнів організоване відповідно до чинних санітарних вимог і не створює ризиків для життя та здоров’я дітей. Тому вимога надати документальне підтвердження проходження персоналом санітарно-гігієнічного навчання є не лише правом, але й обов’язком замовника, оскільки відсутність такого підтвердження ставить під сумнів здатність учасника виконати умови майбутнього договору у відповідності до вимог закону.
Норми чинного законодавства у сфері безпечності харчових продуктів встановлюють чіткий та беззаперечний обов'язок щодо організації санітарно-гігієнічного навчання працівників, його документування та забезпечення інформування працівників про відповідні вимоги. При цьому, регуляторні акти не деталізують ні зовнішню форму, ні спосіб фіксації результатів такого навчання, не визначають єдиного зразка документу чи місця, де саме ці дані мають відображатися. Відповідальність за належне оформлення записів покладено на оператора ринку, який самостійно обирає оптимальний механізм ведення даної документації. Це можуть бути журнали обліку, відомості, протоколи, акти або інші документи, які забезпечують належну простежуваність та підтвердження факту навчання.
Таким чином, закон прямо вимагає від операторів ринку організовувати та підтверджувати проходження персоналом санітарно-гігієнічного навчання, проте при цьому не встановлює жодних обмежень для замовника у способах перевірки виконання цієї вимоги. Відсутність законодавчо закріпленої єдиної форми підтвердження надає замовнику право вимагати підтвердження факту навчання у прийнятний спосіб, який дозволяє об’єктивно пересвідчитись у тому, що персонал учасника дійсно пройшов відповідну підготовку і склав залік із гігієнічних знань.
Важливо, що проставлення відмітки про проходження санітарно-гігієнічного навчання у медичній картці чи особистій медичній книжці працівника не суперечить вимогам чинного законодавства. Навпаки, компетентні органи охорони здоров’я підтверджують допустимість та поширеність такої практики. Зокрема, у листі Ніжинського міськрайонного відділу Державної установи "Чернігівський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров’я України" №18-8/455 від 16.04.2025 року прямо зазначено, що результати гігієнічного навчання оформлюються відповідними протоколами та підлягають внесенню до особистої медичної книжки працівника. Це означає, що компетентний орган не лише допускає, а й визнає правильним відображення інформації про проходження гігієнічного навчання у медичній книжці як офіційному документі, який підтверджує придатність працівника до роботи з харчовими продуктами.
Таким чином, вимога замовника про наявність відмітки в медичній книжці або медичній картці працівника не виходить за межі закону, а, навпаки, відповідає роз’ясненням уповноважених органів та забезпечує ефективний механізм контролю. Жодної заборони щодо внесення такої відмітки до зазначених медичних документів не існує, а отже, учасники не можуть розглядати таку вимогу як незаконну чи дискримінаційну. Вона спрямована виключно на підтвердження належної кваліфікації персоналу та гарантування безпечності харчування дітей, що повністю узгоджується з положеннями Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», Наказу МОЗ №150 від 21.02.2013 та Постанови КМУ №305 від 24.03.2021.
Встановлена замовником вимога має загальний і універсальний характер, оскільки поширюється на всіх учасників без винятку та не передбачає жодних спеціальних умов, які могли б створити перевагу для одних чи обмеження для інших.
При цьому замовник жодним чином не обмежує учасників у виборі способу чи місця проходження такого навчання. Вимога не прив’язує учасників до конкретних установ чи регіональних центрів, а передбачає можливість підтвердити факт навчання у будь-якому закладі охорони здоров’я чи навчальному центрі, уповноваженому проводити санітарно-гігієнічну підготовку. Заборони чи обмеження щодо проставлення відповідної відмітки у медичній книжці чи картці законодавство не містить. Отже, кожен учасник має рівний доступ до виконання цієї норми і самостійно визначає, де саме забезпечити підготовку свого персоналу.
Сам по собі факт, що окремий учасник не може або не бажає виконати умову у спосіб, визначений замовником, не робить таку умову дискримінаційною. За Законом ознаками дискримінації є нерівне ставлення до учасників або встановлення вимог, які не пов’язані з предметом закупівлі, є непропорційними або створюють необґрунтовані бар’єри. Якщо вимога переслідує легітимну мету (забезпечення безпечності, якості та безперервності надання послуг), прямо корелює з предметом закупівлі, сформульована чітко, застосовується однаково до всіх та побудована на об’єктивних, перевірюваних критеріях, вона вважається правомірною і недискримінаційною. Небажання чи операційна неготовність окремого суб’єкта підлаштувати свої внутрішні процеси або документообіг під визначений у тендерній документації спосіб підтвердження відповідності свідчить лише про особливості організації його діяльності, а не про ваду самої вимоги.
Позиція замовника у цій справі узгоджується із підходом, сформульованим Верховним Судом у постанові від 09.07.2020 у справі №640/16030/19. Суд чітко зазначив, що намір учасника брати участь у закупівлях та фактичне укладення договорів за їх результатами не є тотожними поняттями. Можливі ризики того, що учасник у майбутньому може не виконати взяті на себе зобов’язання, не можуть кваліфікуватися як дискримінаційна умова тендерної документації. Іншими словами, встановлення замовником вимог, спрямованих на забезпечення належного виконання договору, не є порушенням принципів недискримінації, якщо ці вимоги однакові для всіх учасників та пов’язані із предметом закупівлі.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду у справі №640/4170/19 від 28.10.2020 року. Доводи третьої особи у цій справі, якими остання обгрунтовувала вимоги поданої до відповідача скарги, фактично зводяться до твердження про неможливість в межах власної господарської діяльності забезпечити замовника предметом закупівлі, а отже не свідчать про дискримінаційний характер окремих вимог тендерної документації. Верховний Суд додатково звертає увагу, що невідповідність продукції виробника умовам конкурсної документації не є підставою для визнання таких вимог дискримінаційними.
Такої ж правової позиції послідовно дотримується і Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України, що підтверджується низкою рішень: №14105-р/пк-пз від 15.09.2025, №7792-р/пк-пз від 15.05.2025, №3227-р/пк-пз від 03.03.2025, №19210-р/пк-пз від 03.12.2024, №11009-р/пк-пз від 14.07.2025, №18872-р/пк-пз від 26.11.2024, №13151-р/пк-пз від 26.08.2025. У цих рішеннях колегія розглядала скарги учасників на умови тендерної документації, які вони вважали дискримінаційними, та дійшла висновку, що сам по собі факт неможливості виконання певної умови окремим учасником не є доказом дискримінаційності цієї умови.
Антимонопольний комітет України наголошує, що для визнання умови тендерної документації дискримінаційною необхідно встановити, що вона об’єктивно створює переваги або необґрунтовані бар’єри для окремих учасників, а не лише те, що конкретний суб’єкт господарювання з певних причин не може її виконати. Відповідно, наявність вимог, які прямо випливають із специфіки предмета закупівлі та спрямовані на забезпечення законних інтересів замовника, не може розглядатися як порушення принципів недискримінації.
Ці рішення формують сталу практику, згідно з якою у випадку оскарження умов тендерної документації ключове значення має їх правомірність і обґрунтованість, а не суб’єктивні можливості чи обмеження конкретного учасника.
Наявність документів, що підтверджують проходження санітарно-гігієнічної підготовки, забезпечує прозорість і простежуваність діяльності учасника та створює передумови для ефективного контролю як з боку замовника, так і з боку державних органів. Вимога замовника щодо надання таких документів не є дискримінаційною чи надмірною, оскільки вона застосовується однаково до всіх учасників та прямо відповідає положенням Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів». Більше того, ця вимога є проявом належної обачності з боку замовника та гарантією того, що організація харчування дітей здійснюватиметься із дотриманням стандартів безпечності та санітарних правил.
Дата відповіді:
28.09.2025 13:46
Відповідь надана
Складські та виробничі приміщення в місті Ніжин
Номер:
a3294ea38d9f45e7a3e5119175a75855
Дата опублікування:
25.09.2025 11:11
Опис:
Шановний Замовнику!
Відповідно до п. 1.1. Додатку № 1 до ТД встановлена наступна вимога надати:
1.1. Довідку за власноручним підписом уповноваженої особи учасника, яка завірена печаткою (за наявності), в якій зазначається наступна інформація:
- наявність складських приміщень в м.Ніжин для зберігання харчових продуктів.
- наявність виробничих потужностей в м.Ніжин для приготування страв для надання послуг Замовнику
П. 1.2. «...Копія чинного/их на дату подання тендерної пропозиції договору/ів на дератизацію, дезінсекцію, дезінфекцію складських приміщень в м.Ніжин, що використовуються учасником для зберігання харчових продуктів...»
П. 1.3. «...Надати копії документів, що підтверждують реєстрацію Потужностей згідно чинного законодавства. Потужності мають бути зареєстровані на момент кінцевого строку подання тендерної пропозиції та територіально знаходитись в межах м.Ніжина…»
Замовник не має права встановлювати у тендерній документації дискримінаційні вимоги стосовно місцезнаходження складських та виробничих приміщень, оскільки це суперечить З.У. «Про публічні закупівлі» та призводить до штучного обмеження кола учасників.
Крім того, пунктом 9 Додатку 2 до ТД передбачено що: «9. Послуги з організації гарячого харчування та роботи буфета, а також приготування їжі будуть здійснюватися виключно в приміщеннях їдалень та харчоблоків закладів загальної середньої освіти...»
А також, відповідно до п. 5.2. Додатку № 3 (Проект договору): «5.2. Місце надання послуги – заклади загальної середньої освіти (надалі – заклади освіти), що зазначені у Додатку 2 до Договору, який є невід’ємною частиною даного Договору.
Виконавець використовує приміщення, вказані в Додатку 2 до Договору, майно та обладнання на умовах оренди а також відшкодування комунальних послуг..»
Тобто, як вбачається з умов тендерної документації, приго тування їжі для забезпечення харчування учнів буде відбуватися виключно у харчоблоках закладах загальної середньої освіти. Таким чином, Замовник неправомірно встановлює у тендерній документації вимоги стосовно наявності виробничого та складського приміщення у м. Ніжині, а також наявність на етапі подачі тендерної пропозиції договору дезінфекції складських приміщень САМЕ у м.Ніжин та реєстрацію потужностей у м. Ніжин.
Просимо виключити дані дискримінаційні вимоги з тендерної документації. Слід зазначити, що подібні скарги вже розглядалися Антимонопольним комітетом України та були задоволені.
Відповідь:
Шановний учаснику!
Ми високо цінуємо вашу зацікавленість у даній процедурі закупівлі, уважно ознайомилися з вашими зауваженнями та повідомляємо наступне:
Вимоги щодо наявності складських та виробничих приміщень саме у місті Ніжині прямо випливають із специфіки предмета закупівлі - організації харчування дітей. Забезпечення якісного та безпечного харчування у закладах освіти не може розглядатися виключно як стандартна господарська діяльність, адже йдеться про щоденне задоволення базових потреб найуразливішої соціальної групи - дітей. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 № 305 «Про затвердження норм та Порядку організації харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку» (далі - Постанова № 305, Порядок) організація харчування має здійснюватися з урахуванням безперервності процесу, дотримання норм безпечності харчових продуктів та санітарних вимог. Закупівлі харчових продуктів та/або послуг з харчування повинні забезпечувати доступність продовольства, відповідність нормам харчування та реальну можливість впровадження чотиритижневого сезонного меню. Це можливо тоді, коли постачальник має реальні потужності для належного зберігання та своєчасної доставки продуктів і страв.
Додатково, відповідно до Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» і запровадженої системи НАССР (стаття 20), оператори ринку харчових продуктів зобов’язані гарантувати контроль за кожним етапом - від зберігання та транспортування до приготування і подачі страв. Це означає, що наявність складів і виробничих потужностей у межах території, де безпосередньо здійснюється харчування дітей, є важливою для забезпечення простежуваності й оперативного контролю.
Наявність складських приміщень у місті Ніжині дозволяє забезпечити дотримання температурних режимів зберігання, зменшити логістичне плече і, відповідно, ризики псування продукції, що прямо передбачено Санітарним регламентом для закладів загальної середньої освіти (затвердженим наказом МОЗ № 2205 від 25.09.2020). Санітарний регламент у пункті 9 розділу VІ вимагає, щоб продукти харчування постачалися до закладів освіти у належному стані, із дотриманням умов транспортування та строків зберігання. Виконати цю вимогу можливо лише тоді, коли складські приміщення знаходяться поруч, і доставка здійснюється швидко та без порушення холодового ланцюга. І знову ж таки, відповідальність за дотримання вимог цим же пунктом покладена саме на керівника закладу, а не на постачальника.
Наявність зареєстрованих потужностей та чинних договорів на проведення дезінфекції, дератизації та дезінсекції безпосередньо у місті Ніжині є ключовою умовою дотримання вимог санітарного законодавства, а також гарантією стабільності й безпечності процесу організації харчування дітей. Закон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» прямо зобов’язує операторів ринку харчових продуктів забезпечувати відповідність своїх потужностей вимогам безпечності, у тому числі шляхом їх обов’язкової державної реєстрації (стаття 25).
Чинні договори на дезінфекцію, дератизацію та дезінсекцію підтверджують, що складські та виробничі приміщення утримуються в санітарно-безпечному стані, а ризики зараження продуктів гризунами, комахами чи мікроорганізмами мінімізовані. Відповідно до Санітарного регламенту для закладів загальної середньої освіти (наказ МОЗ № 2205 від 25.09.2020), наявність планових заходів із санітарної обробки є обов’язковою складовою системи забезпечення безпечного харчування.
Наявність складських та виробничих приміщень безпосередньо в місті Ніжині забезпечує не лише відповідність санітарним вимогам, а й стабільність усієї логістичної та технологічної моделі організації харчування.Приготування страв здійснюється безпосередньо на харчоблоках закладів освіти, і саме від своєчасного надходження якісних продуктів залежить безперервність навчального процесу та дотримання режиму харчування дітей. У випадку віддаленого розміщення складів будь-які затримки транспортування або порушення температурних режимів можуть призвести до зриву харчування, що матиме прямі негативні наслідки для учнів.
Окрім того, більшість харчоблоків і підсобних приміщень у закладах загальної середньої освіти мають обмежені площі та технічні можливості, що не дозволяє забезпечувати зберігання повного асортименту харчових продуктів (навіть на один-два дні), необхідних для щоденного виконання перспективного меню. Санітарний регламент для закладів загальної середньої освіти вимагає, щоб зберігання здійснювалося з дотриманням відповідних умов і роздільно для різних груп продуктів. У реальності більшість шкільних приміщень здатні забезпечити лише короткострокове зберігання обмеженого набору продуктів, необхідних для приготування страв.
Наявність централізованого складу в межах міста виконує функцію «оперативного резерву». Такий склад дозволяє накопичувати достатні запаси усіх категорій продуктів, у тому числі тих, що потребують особливих умов зберігання, та своєчасно поповнювати шкільні харчоблоки залежно від поточного споживання. Це забезпечує безперервність виконання меню, можливість дотримання принципу різноманітності страв, а також оперативне реагування на випадки коливання кількості учнів або форс-мажорні обставини.
Централізоване зберігання у межах міста компенсує дефіцит шкільних площ, гарантує виконання санітарних вимог і водночас створює необхідні умови для ефективного планування та контролю харчування.
Контроль і простежуваність у сфері організації харчування дітей є ключовими елементами виконання вимог санітарного законодавства та системи НАССР, яка передбачає документування і підтвердження безпечності на кожному етапі обігу харчових продуктів. Відповідно до Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» та Санітарного регламенту для закладів загальної середньої освіти, замовник зобов’язаний забезпечувати регулярне проведення контролю та перевірки дотримання умов зберігання, транспортування і використання харчових продуктів. Це включає приймання товарів, огляди стану продукції, ведення та перевірку бракеражних журналів, звірку товарно-транспортних накладних, перевірку журналів НАССР, а також відбір проб для лабораторних досліджень.
Якщо складські чи виробничі потужності знаходяться безпосередньо в межах міста, замовник та уповноважені органи контролю отримують реальну можливість здійснювати такі перевірки на постійній основі, без додаткових витрат часу та ресурсів. Це дозволяє проводити контроль з належною частотою, системністю та без попередження. У разі ж віддаленого розташування складів можливість оперативних оглядів істотно знижується, що створює ризики для прозорості та простежуваності обігу продуктів.
Локалізація складських потужностей у місті Ніжині забезпечить ефективність контролю та підзвітність процесів організації харчування, спростить доступ замовника й контролюючих органів до необхідної документації та об’єктів перевірки, а також гарантує дотримання принципу простежуваності, що є базовим у сфері безпечності харчових продуктів.
Наявність складських потужностей у межах міста також забезпечує замовнику можливість підтримувати стабільну якість та різноманіття харчування відповідно до Постанови № 305, оскільки спрощує ротацію асортименту, впровадження сезонного меню та своєчасне введення альтернативних страв для дітей із медичними показаннями. Це дозволяє уникнути деградації меню через затримки у постачанні та гарантує виконання норм харчування. Крім того, локалізований склад та виробнича потужність забезпечує оперативне реагування у разі екстрених ситуацій, таких як перебої з електро- чи водопостачанням, аварії на харчоблоці. Особливо це актуально зараз, враховуючи близькість замовника до кордонів недружніх держав. У таких випадках він виступає резервною потужністю для приготування, тимчасового зберігання чи заміни продуктів, що дозволяє уникнути перерв у харчуванні дітей та зберегти безперервність процесу.
Оперативність реагування на непередбачувані ситуації є ключовим елементом належної організації харчування у закладах освіти. Відповідно до Постанови № 305, а також Санітарного регламенту для закладів загальної середньої освіти, замовник та керівник закладу несуть обов’язок забезпечувати безперервність та регулярність харчування дітей. Це означає, що навіть у випадках форс-мажорного характеру - відбракування партії продуктів через невідповідність якості, аварій у роботі обладнання, непередбачуваного збільшення кількості учнів чи виявлення у страві алергену - харчування учнів не може бути зірвано чи відкладено.
Наявність складських приміщень та зареєстрованих потужностей безпосередньо в межах міста забезпечує можливість миттєвого реагування на такі обставини. Оскільки діти споживають їжу у чітко визначений час, будь-яка затримка може призвести не лише до порушення режиму харчування, а й до виникнення ризиків для здоров’я.
Таким чином, дана вимога замовника випливає з обов’язку гарантувати дітям безперервність харчування та дотримання їхніх прав на належне, своєчасне й безпечне харчування. Вона спрямована на мінімізацію ризиків, які не можуть бути передбачені заздалегідь, і забезпечує оперативність управлінських рішень у ситуаціях, що вимагають негайної заміни або корекції меню.
Вимога щодо наявності складських чи виробничих потужностей у місті не є надмірною чи дискримінаційною, оскільки вона не обмежується виключно власними приміщеннями учасника. Тендерна документація передбачає можливість використання як власних, так і орендованих потужностей за умови їх державної реєстрації та дотримання вимог системи НАССР. Це означає, що кожен учасник процедури закупівлі має рівні можливості для виконання встановленої вимоги, обираючи найбільш зручний для себе спосіб забезпечення необхідних умов.
Зміст цієї вимоги безпосередньо пов’язаний із завданням гарантувати безпечність, безперервність та якість харчування дітей у закладах освіти.
Таким чином, вимога застосовується однаково до всіх потенційних учасників, не створюючи переваг для окремих суб’єктів господарювання, і має виключно об’єктивну мету - забезпечення належної організації харчування дітей у школах. Вона є пропорційною, обґрунтованою та відповідає принципам здійснення закупівель, зокрема принципу недискримінації учасників, передбаченим Законом.
У рішенні №17933-р/пк-пз від 05.11.2024 Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України надала правову оцінку вимозі замовника щодо наявності складських приміщень на визначеній території. Колегія дійшла висновку, що така умова сама по собі не є дискримінаційною, за умови якщо замовник належним чином обґрунтовує її необхідність з урахуванням специфіки предмета закупівлі та об’єктивних потреб.
Принагідно звертаємо увагу на практику Верховного суду у справі № 640/16030/19 зокрема, ймовірність неможливості виконання взятих скаржником зобов`язань у майбутньому не може розцінюватись як дискримінаційна умова тендерної документації.
Також Верховний Суд у справі №640/4170/19 наголошує, що доводи третьої особи у цій справі, якими остання обгрунтовувала вимоги поданої до відповідача скарги, фактично зводяться до твердження про неможливість в межах власної господарської діяльності забезпечити замовника предметом закупівлі, а отже не свідчать про дискримінаційний характер окремих вимог тендерної документації. Верховний Суд додатково звертає увагу, що невідповідність продукції виробника умовам конкурсної документації не є підставою для визнання таких вимог дискримінаційними.
Дата відповіді:
28.09.2025 13:45
Відповідь надана
Погодження меню Замовником
Номер:
62901992bdff4660ab1d3139b0175a6e
Дата опублікування:
25.09.2025 11:10
Опис:
Шановний Замовнику!
Відповідно до п. 2 Додатку № 2 до ТД Ви вимагаєте надати: «У складі тендерної пропозиції Учасник подає примірне чотиритижневе меню, складене відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24 березня 2021 р. №305 «Про затвердження норм та Порядку організації харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку», погоджене із Замовником та територіальним органом Держпродспоживслужби в установленому законодавством порядку».
Вимога стосовно надання меню, погодженого із Замовником є дискримінаційною та ставить в залежність участь потенційних учасників від волі Замовника. Жодним законодавчим актом не передбачено погодження меню із Замовником на етапі подачі тендерної пропозиції. Погодження меню для харчування учнів здійснюється територіальним органом Держпродспоживслужби (де працюють фахові спеціалісти), окрім випадків використання меню, рекомендованого Міністерством охорони здоров’я.
Вимагаємо виключити дану дискримінаційну вимогу з тендерної документації.
В разі не задоволення наших законних вимог, ми будемо змушені звернутися в Антимонопольний комітет України за захистом наших порушених прав.
Відповідь:
Шановний учаснику!
Ми щиро цінуємо вашу зацікавленість у даній закупівлі та уважно розглянули порушені вами питання та хочемо повідомити наступне:
Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 № 305 «Про затвердження норм та Порядку організації харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку» (далі - Постанова №305, Порядок) організація харчування у закладах освіти передбачає взаємодію низки суб’єктів, серед яких - постачальники харчових продуктів та послуг з харчування, засновники закладів освіти, керівники цих закладів, органи управління освітою, охороною здоров’я, а також територіальні органи Держпродспоживслужби. При цьому Порядком прямо встановлено, що за організацію харчування у закладі відповідають засновник та керівник закладу освіти. Саме вони несуть обов’язок щодо планування, належної організації харчування, дотримання затверджених норм харчування, безпечності та якості харчових продуктів, а також забезпечення різноманітності у раціонах дітей.
Держпродспоживслужба відповідно до Положення, затвердженого постановою КМУ № 667 від 02.09.2015, є центральним органом виконавчої влади контролюючого характеру, який реалізує державну політику у сфері безпечності харчових продуктів і здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням санітарного законодавства та законодавства про безпечність харчових продуктів. У межах Постанови КМУ № 305 від 24.03.2021 її участь у питаннях меню має характер погодження та наглядового супроводу: територіальні органи Держпродспоживслужби розглядають подане меню, перевіряють його з позицій санітарних вимог і вимог безпечності харчових продуктів, можуть надавати зауваження, вимагати усунення порушень, видавати приписи та застосовувати заходи реагування у випадку невідповідностей. Повноваження Держпродспоживслужби при цьому не трансформуються у управлінське «затвердження» меню в розумінні покладення на цей орган відповідальності за подальшу організацію харчування; служба не визначає режим, спосіб, структурну різноманітність раціонів, технологічну та логістичну модель їх постачання у конкретному закладі, не формує закупівельні специфікації і не несе відповідальності за фактичне виконання меню щоденно. Вона діє як наглядовий орган щодо суб’єктів господарювання (операторів ринку харчових продуктів та/або постачальників послуг), контролює дотримання санітарних норм, гігієнічних вимог, умов зберігання, транспортування і реалізації продукції, а також правомірність заміни страв з точки зору безпечності.
Натомість керівник та засновник закладу освіти за Постановою № 305 є організаторами та відповідальними особами за повний цикл забезпечення харчування у закладі. Саме на них покладено планування і організацію харчування, визначення режиму і способу його здійснення з урахуванням матеріально-технічної бази, контингенту та вікових груп дітей, тривалості перебування, наявності груп продовженого дня, а також дотримання норм харчування і вимог МОЗ до асортименту та якості продуктів. Вони забезпечують розроблення та впровадження примірного чотиритижневого сезонного меню, відповідають за різноманітність і збалансованість раціонів, узгоджують меню з реальними можливостями харчоблоку, персоналу та логістики постачання, організовують і контролюють закупівлі продуктів і/або послуг харчування так, щоб забезпечити стовідсоткову відповідність встановленим нормам. Керівник координує роботу бракеражної комісії, забезпечує ведення обов’язкової документації, прийняття управлінських рішень щодо допустимих замін страв у разі об’єктивної необхідності, контролює дотримання технологічних карт та порційності, несе персональну відповідальність за наслідки впровадженого меню у конкретному закладі, включно з щоденним виконанням раціонів, інформуванням батьків та прозорістю організації харчування.
Юридичний зміст цієї різниці полягає в тому, що «погодження» з боку Держпродспоживслужби є елементом державного контролю за безпечністю і санітарними аспектами та не звільняє керівника і засновника від обов’язку впровадити меню як управлінське рішення, забезпечити його реалістичність, збалансованість і виконуваність у конкретних умовах закладу. Погодження підтверджує, що з позиції санітарного законодавства і безпечності харчових продуктів запропоноване меню в цілому прийнятне, тоді як затвердження керівником/засновником фіксує відповідальність за практичну реалізацію меню, за відповідність закупівель і виробничих процесів вимогам Постанови № 305, за організацію внутрішнього контролю і коригувальних дій у разі відхилень. Тому складання меню може виконувати постачальник послуг або технолог закладу, але остаточне управлінське рішення щодо прийняття і виконання меню належить керівнику і засновнику, які несуть юридичну відповідальність за дотримання норм харчування, різноманітності, якості та безпечності страв щодня. Саме з цієї причини погодження меню Держпродспоживслужбою є необхідним наглядовим інструментом, але недостатнім для належної організації харчування: меню має бути обов’язково погоджене органом нагляду в межах його компетенції та затверджене відповідальними особами закладу, які забезпечують його практичне виконання і відповідають перед здобувачами освіти, батьками та державою за результат.
Різниця повноважень щодо примірного чотиритижневого меню між Держпродспоживслужбою та керівником/засновником закладу випливає з різної правової природи їхніх функцій і відповідальності.
Тут важливо підкреслити, що саме замовник зацікавлений у тому, аби меню, яке подається для погодження, не було складене виключно за формальними критеріями «дотримання норм харчування» через підбір найдешевших продуктів із подібною харчовою цінністю. Постанова № 305 передбачає не тільки відповідність калорійності та добових норм білків, жирів і вуглеводів, а й різноманітність страв, збалансованість раціону, чергування продуктів та страв у різні дні тижня, сезонність меню. Якщо постачальник обиратиме лише найдешевші продукти з метою формального дотримання норм, це призведе до одноманітності, зниження якості харчування, відсутності стимулу для дітей споживати такі страви, що прямо суперечить меті законодавчого регулювання.
Саме замовник у цій ситуації виконує роль представника інтересів дітей і батьків. Керівник та засновник закладу освіти щоденно взаємодіють із дітьми, педагогами, медичним персоналом, батьківськими комітетами, тобто отримують зворотний зв’язок про смакові уподобання, поширені алергії, харчову поведінку конкретних вікових груп та очікування батьків. Жоден інший суб’єкт, у тому числі Держпродспоживслужба, не має таких даних, оскільки її функція обмежується державним наглядом і контролем за дотриманням санітарного законодавства.
У питаннях організації харчування ключовим є принцип пріоритетності захисту здоров’я та життя дитини. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я визнаються найвищою соціальною цінністю. Закон України «Про охорону дитинства» у статті 5 прямо закріплює обов’язок держави забезпечувати дітям умови для збереження і зміцнення їхнього здоров’я, у тому числі шляхом організації належного та безпечного харчування. Таким чином, кожна вимога замовника у сфері шкільного харчування повинна тлумачитися крізь призму захисту цих прав, а будь-які сумніви мають вирішуватися на користь безпеки і здоров’я дітей.
Крім того, Постанова № 305 спрямована не лише на формальне дотримання норм харчування, а й на створення сприятливого середовища, де діти отримують збалансоване і повноцінне харчування, що забезпечує їхній розвиток і успішність навчання. Медична наука підтверджує, що якість харчування безпосередньо впливає на когнітивні функції, рівень енергії, здатність до навчання та профілактику хронічних захворювань. Отже, від якості меню залежить не лише фізичний стан, а й освітні результати та загальний добробут дитини.
Також варто наголосити, що харчування у закладах освіти має оздоровчу функцію: воно повинно компенсувати потенційні недоліки домашнього харчування, зменшувати соціальну нерівність та забезпечувати дітям, незалежно від матеріального стану їхніх сімей, доступ до якісних і безпечних продуктів. Саме тому погодження меню замовником є інструментом контролю, який дозволяє запобігти надмірному використанню дешевих, менш корисних інгредієнтів і гарантувати, що харчування буде максимально відповідати інтересам дитини як найвищої соціальної цінності.
У підсумку, вимога замовника щодо погодження меню прямо випливає з обов’язку держави та її уповноважених органів забезпечувати дітям здорове та повноцінне харчування. Вона не створює бар’єрів для учасників, а є пропорційною і необхідною умовою для реалізації конституційного принципу пріоритетності інтересів дитини, який переважає будь-які комерційні інтереси учасників торгів.
Отже, вимога про подання меню, погодженого із замовником не є дискримінаційною, а випливає із законодавчо визначених повноважень і обов’язків замовника.
Держпродспоживслужба, здійснюючи свої функції, дійсно погоджує меню, але її погодження не може розглядатися як єдине та остаточне підтвердження відповідності Постанові № 305. Лише погодження меню відповідальними особами гарантує дотримання усіх аспектів організації харчування у конкретному закладі, врахування його матеріально-технічної бази, специфіки освітнього процесу, контингенту дітей та інших обставин, визначених Порядком.
Замовник не ставить потенційних постачальників у залежність від власної волі, оскільки погодження примірного чотиритижневого меню здійснюється не дискреційно, а виключно в межах та у спосіб, визначених законодавством. Вимоги Постанови № 305 щодо норм харчування, різноманітності, сезонності, недопущення заборонених продуктів, а також узгодження організації харчування з матеріально-технічною базою закладу освіти для замовника є обов'язковими, отже він не має права відступати від них ані при погодженні, ані при подальшому затвердженні меню. Рішення за результатами погодження ґрунтується на об’єктивній перевірці відповідності меню вимогам Постанови № 305 і профільним актам МОЗ та оформлюється належним чином з наведенням конкретних мотивів; відмова у погодженні можлива лише за наявності чітко визначених і документально підтверджених невідповідностей, із посиланням на конкретні норми та показники, які порушено. Це відповідає принципам недискримінації, пропорційності, об’єктивності та прозорості Закону про публічні закупівлі: усі учасники перебувають у рівних умовах, критерії оцінки є однаковими і заздалегідь відомими, а будь-які зауваження замовника адресують змістовні недоліки меню. Водночас замовник зобов’язаний надати постачальнику можливість усунути виявлені недоліки шляхом коригування меню у межах встановлених норм, що забезпечує баланс між захистом інтересів дітей і правами учасників. Отже, погодження меню з боку замовника не є інструментом свавільного впливу на результати торгів, а є законним механізмом превентивного контролю за дотриманням обов’язкових вимог, і відмова у погодженні може мати місце виключно за наявності конкретного, ґрунтовного та належно обґрунтованого порушення встановлених норм.
Додатково слід підкреслити, що встановлена вимога щодо погодження меню забезпечує баланс між суспільним інтересом у належному харчуванні дітей та правами учасників ринку брати участь у закупівлях. Вона є єдиною і однаковою для всіх потенційних постачальників, отже не створює переваг для одних і бар’єрів для інших. Кожен учасник перебуває у рівних умовах: усі повинні подати примірне меню та пройти процедуру його погодження у передбаченому законодавством порядку. Така вимога жодним чином не залежить від суб’єктивної волі замовника, адже критерії погодження чітко закріплені у Постанові № 305 і застосовуються до кожного учасника однаково.
Водночас ви, як заявник, стверджуючи про дискримінаційний характер цієї вимоги, не наводите жодних конкретних обставин чи доказів, які б свідчили про об’єктивну неможливість або надмірну складність виконання такого обов’язку саме для вас. У зверненні відсутнє пояснення, у чому полягає неспівмірність чи унікальна перешкода, яка ставить вас у нерівні умови порівняно з іншими учасниками. Фактично в тексті звернення лише висловлюється незгода із самим існуванням вимоги, не доводячи, що вона обмежує конкуренцію чи ставить учасника у дискримінаційне становище.
Таким чином, посилання на дискримінацію є голослівним та не підтверджується жодними юридично значимими аргументами. Натомість вимога погодження меню слугує легітимній меті, а саме: забезпеченню здорового, різноманітного та якісного харчування дітей, і застосовується до всіх учасників без винятку, що цілком відповідає принципам рівності, прозорості та об’єктивності у сфері публічних закупівель.
Таким чином, встановлена замовником вимога спрямована на забезпечення належного виконання Постанови № 305 та не ставить учасників у залежність від волі замовника, а навпаки - забезпечує, щоб уся процедура організації харчування у закладі відповідала вимогам чинного законодавства і була підконтрольною тим особам, які безпосередньо несуть відповідальність за її реалізацію.
З огляду на викладене, замовник вважає встановлену вимогу щодо подання та погодження примірного чотиритижневого меню такою, що є цілком законною, обґрунтованою та такою, що безпосередньо випливає з приписів Постанови № 305. Вона не обмежує коло потенційних учасників, застосовується до всіх на рівних умовах, відповідає принципам добросовісної конкуренції, недискримінації, пропорційності та прозорості у сфері публічних закупівель, а також спрямована на досягнення суспільно важливої мети - забезпечення безпечного, якісного та різноманітного харчування дітей у закладах освіти.
Принагідно звертаємо увагу на практику Верховного суду у справі № 640/16030/19 зокрема, ймовірність неможливості виконання взятих скаржником зобов`язань у майбутньому не може розцінюватись як дискримінаційна умова тендерної документації.
Також Верховний Суд у справі №640/4170/19 наголошує, що доводи третьої особи у цій справі, якими остання обгрунтовувала вимоги поданої до відповідача скарги, фактично зводяться до твердження про неможливість в межах власної господарської діяльності забезпечити замовника предметом закупівлі, а отже не свідчать про дискримінаційний характер окремих вимог тендерної документації. Верховний Суд додатково звертає увагу, що невідповідність продукції виробника умовам конкурсної документації не є підставою для визнання таких вимог дискримінаційними.
Дата відповіді:
28.09.2025 13:39