Номер:
540cb87b5adf496986cb1fa76e08956b
Пов'язаний елемент:
Закупівля
Дата опублікування:
12.08.2021 14:29
Опис:
Шановний замовник! Згідно ст. 38 ЗУ "Про зовнішньоекономічну діяльність" Спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України. Але п. 9.4. проекту договору для нерезидентів вимагає у разі неможливості вирішення спорів в досудовому порядку розглядання Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-Промисловій Палаті України, із застосуванням регламенту цього суду. Право що застосовується - матеріальне право України. Мова судового розгляду - українська. Ця Арбітражна оговорка приводить до того що сторона повина звернутись тільки до МКАС та не може звернутись до Господарського суду України. Таким чином, якщо право що застосовується - матеріальне право України, мова судового розгляду - українська, а стаття 38 дозволяє спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності розглядатися судами України - то вимагання обовязкового розглядання спорів Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-Промисловій Палаті України ЗНАЧНО УСКЛАДНЮЄ (враховуючи особливості та вартість розгляду спорів) вирішення спорів учаснику-нерезиденту в порівнянні з учасником-резидентом України. Тому п. 9.4. проекту договору для нерезидентів створює дискримінаційну умову для нерезидента в порівнянні з умовами учасника резидента. Після рішення МКАС, учасник-нерезидент все одно зобовязаний звернутися до суду України (з цим рішенням МКАС). Тому це нерівне ставлення до учасників. Для вирішення спору учасник-резидент звертається до Господарського суду. А учасник нерезидент повинен за вимогами проекту договору звернутись спочатку в МКАС а потім в Господарський суд (в 2 інстанції замість 1 в учасника резидента). У звязку з цим - просимо вас видалити з проекту договору для учасника-нерезидента умови які вимагають обовязкового розгляду спорів тільки Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-Промисловій Палаті України та внести зміни, які дозволяють учаснику нерезиденту звертатися до Господарських судів України у разі неможливості вирішення спорів в досудовому порядку.
Відповідь:
Стаття 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачає, що спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Стаття 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» врегульовує питання підстав визначення підсудності справ судам України.
Проект договору передбачає загальний (спільний) алгоритм захисту прав двох сторін майбутнього договірного зобов’язання. Адже за наслідками виконання договірних зобов’язань учасник торгів – нерезидент може бути і позивачем у судовій справі і відповідачем.
І у випадку позовних вимог нерезидента (сторони у договірному зобов’язанні) до ВП РАЕС і у випадку наявності позовних вимог у ВП РАЕС до нерезидента – даний алгоритм відповідає визначеним законодавством України правам ВП РАЕС і надає законно встановлену можливість належного захисту своїх прав та матеріальних інтересів обом сторонам.
З комплексного аналізу запитання, яке надійшло на електронний майданчик, здійснено висновок про відсутність аргументованого підтвердження з боку заявника, вказаної ним тези про те, що у даній частині проект договору містить вимоги, які встановлюють нерівне ставлення до учасників закупівлі (резиденти/нерезиденти) з боку замовника закупівлі.
Дата відповіді:
17.08.2021 10:21