-
Переговорна процедура
-
Безлотова
-
КЕП
-
Без аукціону
Охорона приміщення КЗ "Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана"
Завершена
1 399 344.00
UAH з ПДВ
Номер:
a2e9d865bd50472b9a616ae1c51820a4
Ідентифікатор моніторингу:
UA-M-2022-09-14-000050
Дата прийняття рішення про проведення моніторингу:
13.09.2022 00:00
Період моніторингу:
14.09.2022 15:02 - 06.10.2022 00:00
Статус:
Порушення виявлені
Опис:
ДЕРЖАВНА АУДИТОРСЬКА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ОФІС ДЕРЖАУДИТСЛУЖБИ
НАКАЗ
13.09.2022 №210
(дата)
м.Харків
Про початок
моніторингу закупівель
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі», пункту 9 Положення про Північно-східний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 № 23,
НАКАЗУЮ:
1. Почати моніторинг закупівель відповідно до переліку, що додається.
2. Відділу контролю у сфері закупівель забезпечити проведення моніторингу закупівель, зазначеного у пункті 1 цього наказу.
Підстава: доповідна записка в.о. заступника начальника відділу контролю у сфері закупівель Північно-східного офісу Держаудитслужби Аляб’євої О.М. від 13.09.2022 року.
Начальник Станіслав КОСІНОВ
Додаток
до наказу Північно-східного офісу
Держаудитслужби
від 13.09.2022 № 210
Витяг з переліку процедур для здійснення моніторингу закупівлі
№ з/п Оголошення про проведення процедури закупівлі та/або повідомлення про намір укласти договір на веб-порталі Уповноваженого органу Дата оприлюднення на вебпорталі Уповноваженого органу Опис підстав для здійснення моніторингу
64 UA-2022-02-18-002778-a 18.02.2022 виявлені органом державного фінансового контролю ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель оприлюдненій в електронній системі закупівель
В.о. заступника начальника відділу
контролю у сфері закупівель Ольга АЛЯБ’ЄВА
Етапи закупівельного процесу:
- Планування закупівлі та оприлюднення інформації про її проведення
- Укладання та виконання договору про закупівлю (прийняття рішення про відміну торгів)
Підстави для прийняття рішення про початок моніторингу:
- Виявлені органом державного фінансового контролю ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель в інформації, оприлюдненій в електронній системі закупівель
Детальніше
Висновок про результати моніторингу
Статус порушень:
Виявлені
Тип порушень:
- Порушення законодавства в частині неправомірного обрання та застосування процедури закупівлі
- Інші порушення законодавства у сфері закупівель
Висновок про наявність або відсутність порушень законодавства:
За результатами аналізу питання наявності підстав щодо застосування переговорної процедури закупівлі встановлено, що переговорна процедура застосована Замовником необґрунтовано та в порушення вимог частини 2 пункту 2 статті 40 Закону.
За результатами аналізу питання повноти відображення в повідомленні про намір укласти договір визначеної Законом інформації, установлено порушення вимог пункту 8 частини шостої статті 40 Закону.
За результатами аналізу питань дотримання Замовником законодавства у сфері публічних закупівель щодо визначення предмета закупівлі, відображення закупівлі у річному плані, оприлюднення інформації про закупівлю, своєчасності укладання договору про закупівлю та його оприлюднення, дотримання вимог Постанови №710, надання відповіді на запит органу державного фінансового контролю про надання пояснень щодо прийняття рішень та/або вчинення дій чи бездіяльності, які є предметом дослідження в рамках моніторингу процедури закупівлі – порушень не встановлено.
Зобов’язанння щодо усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель:
З огляду на встановлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель, які (яке) є значущим через необ’єктивне та упереджене визначення переможця спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, керуючись статтями 5 та 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та статтею 8 Закону України «Про публічні закупівлі» Північно-східний офіс Держаудитслужби зобов’язує здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень шляхом припинення зобов’язань за договором та протягом п’яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів.
Інформація про результати моніторингу закупівлі у розрізі стадій проведення процедури закупівлі:
Дата закінчення моніторингу: 26 вересня 2022 року.
Предметом аналізу були питання: визначення предмета закупівлі, відображення закупівлі у річному плані, оприлюднення інформації про закупівлю, наявності підстав щодо застосування переговорної процедури закупівлі, своєчасності укладання договору про закупівлю та його оприлюднення, дотримання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 № 710 «Про ефективне використання державних коштів» (зі змінами) (далі – Постанова № 710), надання відповіді на запит органу державного фінансового контролю про надання пояснень щодо прийняття рішень та/або вчинення дій чи бездіяльності, які є предметом дослідження в рамках моніторингу закупівлі.
Під час моніторингу проаналізовано: річний план закупівель Комунального закладу «Чернігівський обласний художній музей імені Григорія Галагана» Чернігівської обласної ради (далі – Замовник) на 2022 рік, повідомлення про намір укласти договір від 18.02.2022, договір про закупівлю послуг охорони КЗ «Чернігівський обласний художній музей імені Григорія Галагана» ЧОР постом фізичної охорони Управлінням поліції охорони в Чернігівській області від 09.03.2022 №112/425, відповідь Замовника на запит органу державного фінансового контролю, оприлюднену в електронній системі закупівель 19.09.2022.
За результатами моніторингу установлено, що згідно з даними Державного реєстру національного культурного надбання, розміщеного за посиланням https://data.gov.ua/dataset/014aba3a-63ed-4edf-b6b1-b26f1ad29953, КЗ «Чернігівський обласний художній музей імені Григорія Галагана» не внесено до даного Реєстру.
На запит Північно-східного офісу Держаудитслужби 14.09.2022 про надання пояснень (інформації та документів) щодо обґрунтування застосування переговорної процедури закупівлі та експертні, нормативні, технічні та інші документи, що підтверджують наявність умов застосування переговорної процедури закупівлі відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII (далі – Закон), Замовник зазначив зокрема, що технічно, і технологічно, і відповідно до духу законів, які регламентують охорону культурної спадщини, охорону Державного музейного Фонду України, поліція охорони є єдиним можливим варіантом щодо надання охоронних послуг, який гарантує охорону музею. Саме тому у зв'язку з відсутністю конкуренції з технічних причин музей проводить переговорну процедуру, оскільки зміна надавача послуг охорони негативно позначиться на збереженості колекції, поставить під загрозу її недоторканність.
Таким чином, Замовник не підпадає під дію постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2018 №975 «Про затвердження категорій об’єктів державної форми власності та сфер державного регулювання, які підлягають охороні органами поліції охорони на договірних засадах» та відповідно мав застосовувати інший вид закупівлі. Враховуючи вищезазначене, переговорна процедура застосована Замовником необґрунтовано та в порушення вимог частини 2 пункту 2 статті 40 Закону.
Крім того, за результатами моніторингу процедури закупівлі установлено, що Замовник під час застосування переговорної процедури опублікував в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір з Управлінням поліції охорони у Чернігівській області, яке не містить експертні, нормативні, технічні та інші документи, що підтверджують наявність умов застосування переговорної процедури закупівлі, чим порушив вимоги пункту 8 частини шостої статті 40 Закону.
Враховуючи викладене, Замовник документально не підтвердив та не обґрунтував умови застосування переговорної процедури закупівлі визначені абзацом четвертим пункту 2 частини другої статті 40 Закону, а саме: відсутність конкуренції з технічних причин, яка має бути документально підтверджена замовником.
Період усунення порушень:
26.09.2022 20:23 - 11.10.2022 00:00
Дата публікації висновку:
26.09.2022 20:23
Інформація про усунення порушення
Опис звіту:
У зв'язку з виявленими недоліками при проведенні переговорної процедури по закупівлі охоронних послуг на 2022 рік, уповноваженою особою було прийнято рішення про розірвання договору з Управлінням поліції охорони в Чернігівській області. Після проведення всіх необхідних процедур закупівлю буде проведено повторно.
Дата публікації звіту:
30.09.2022 22:19
Підтвердження факту усунення порушення
Результат:
Усунуто
Результат по типу порушення:
- corruptionProcurementMethodType: Так
- other: Так
Опис:
У зв'язку з виявленими недоліками при проведенні переговорної процедури по закупівлі охоронних послуг на 2022 рік, уповноваженою особою було прийнято рішення про розірвання договору з Управлінням поліції охорони в Чернігівській області.
Дата публікації:
21.10.2022 10:45
Запити/Пояснення
Номер:
38bf7f53b45d4d5bac9440c0a50fd055
Назва:
Запит про надання пояснень
Дата опублікування:
14.09.2022 17:09
Дата до якої повинна бути надана відповідь:
20.09.2022 00:00
Опис:
У межах проведення моніторингу закупівлі ДК 021:2015:79710000-4: Охоронні послуги, (інформацію про закупівлю оприлюднено в електронній системі закупівель за номером UA-2022-02-18-002778-a) та відповідно до пунктів 6 та 11 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», частини п’ятої статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі – Закон), підпунктів 2 та 9 пункту 6 Положення про Північно-східний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби від 02 червня 2016 року № 23, постала потреба в перевірці питання щодо правомірності прийняття рішень, а саме:
1. Чому згідно з даними Державного реєстру національного культурного надбання, розміщеного за посиланням https://data.gov.ua/dataset/014aba3a-63ed-4edf-b6b1-b26f1ad29953, КЗ «Чернігівський обласний художній музей імені Григорія Галагана» не внесено до даного Реєстру?
2. Згідно з п.10. Категорій, затверджених Постановою №975, передбачено, що підлягають охороні органами поліції охорони на договірних засадах Музейні заклади, в яких зберігаються музейні предмети державної частини Музейного фонду України, внесені до Державного реєстру національного культурного надбання. Надати документальне підтвердження внесення до даного реєстру.
3. Яким чином та на підставі яких документів вами здійснено обґрунтування розміру бюджетного призначення та визначено його очікувану вартість. Також надати посилання на сторінку власного веб-сайту або офіційного веб-сайту головного розпорядника бюджетних коштів, на якому розміщено обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру бюджетного призначення, очікуваної вартості предмета закупівлі відповідно до вимог пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року № 710 «Про ефективне використання державних коштів» (зі змінами).
Пояснення з приводу вищевикладеного необхідно надати через електронну систему закупівель протягом трьох робочих днів з дня оприлюднення цього запиту. При цьому до пояснень може бути долучене їх документальне підтвердження.
Номер:
dbecef3cb9a1448b9c5c156d280ecb43
Назва:
Відповідь на запит
Дата опублікування:
19.09.2022 15:38
Опис:
На час проголошення незалежності України облік та охорона культурних пам’яток були урегульовані численними національними нормативними актами, серед яких Постанова Ради Міністрів УРСР від 30 грудня 1948 р. № 3076 «Про заходи щодо поліпшення охорони пам’яток культури на території УРСР», Закон УРСР «Про охорону і використання пам’яток історії та культури» від 13 липня 1978 р., а також міжнародними угодами й конвенціями, які були ратифіковані УРСР, у тому числі й Конвенцією про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, прийнятою ЮНЕСКО 16 листопада 1972 р. та ін. Під охороною держави згідно з іншими нормативними актами перебували й музейні та архівні фонди, рідкісні видання у фондах бібліотек тощо. Розбудова незалежної держави поставила на порядок денний необхідність формування нової законодавчої бази. Культура стала тією сферою, суспільні відносини в якій були урегульовані спеціальним Законом – Основами законодавства України про культуру від 14 лютого 1992 р. (втратив чинність на підставі Закону України № 2778-VI від 14 грудня 2010 р.). Значну увагу в Законі було приділено питанням збереження і використання культурних цінностей. Згідно з частиною першою ст. 14 Основ законодавства України про культуру унікальні цінності матеріальної та духовної культури, а також культурні цінності, що мають виняткове історичне значення для формування національної самосвідомості українського народу були визнані об’єктами національного культурного надбання і підлягали занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання. Відповідно до цієї законодавчої норми було розроблено й затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1992 р. № 466 «Положення про Державний реєстр національного культурного надбання». Відповідно до Положення про Державний реєстр національного культурного надбання, занесення об'єктів національного культурного надбання до Державного реєстру здійснюється в установленому порядку Міністерством культури, Міністерством інвестицій і будівництва, Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України, до компетенції яких належать функції державного управління в галузі обліку і охорони пам'яток історії та культури. Нормами Положення було визначено п’ять типів пам’яток, які підлягали занесенню до Державного реєстру: пам’ятки історії, пам’ятки археології, пам’ятки містобудування і архітектури, пам’ятки мистецтва та документальні пам’ятки. Однак цей перелік не був вичерпним, а в пункті 2 Положення зазначено, що до Державного реєстру можуть бути занесені й інші об’єкти, що становлять виняткову цінність з огляду історії, культури, етнології чи науки. Згідно з пунктом 3 «Положення про Державний реєстр національного культурного надбання» право на занесення об’єктів національного культурного надбання до Державного реєстру здійснюється в установленому порядку Міністерством культури та іншими органами, до компетенції яких належать функції державного управління в галузі обліку й охорони пам’яток історії та культури. Однак затвердження Положення не призвело до оперативного формування Державного реєстру національного культурного надбання. Незважаючи на фактичну відсутність Державного реєстру національного культурного надбання, норми про його формування та порядок внесення до нього пам’яток увійшли до ряду спеціальних законів. Внесенню до Державного реєстру національного культурного надбання відповідно до ст. 16 Закону України «Про музеї та музейну справу» від 29 червня 1995 р. No249/95-ВР підлягають і музейні предмети Музейного фонду України, стаття 16 якого визначає, що унікальні музейні предмети, музейні колекції, музейні зібрання Музейного фонду України та предмети музейного значення, що підлягають внесенню до Музейного фонду України і мають виняткове художнє, історичне, етнографічне та наукове значення, незалежно від форми власності і місця зберігання вносяться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв до Державного реєстру національного культурного надбання. А порядок віднесення музейних предметів Музейного фонду України до Державного реєстру національного культурного надбання та умови їх зберігання затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв. Водночас з ухваленням 8 червня 2000 р. Закону України «Про охорону культурної спадщини» відповідно до його норм частини першої ст. 13 Міністерство культури України активно розпочало формування Державного реєстру нерухомих пам’яток України, внесенню до якого підлягають об’єкти культурної спадщини незалежно від форм власності за категоріями національного та місцевого значення пам’ятки. При цьому останній фактично замінив Державний реєстр національного культурного надбання, хоча є значно вужчим за своїм складом та жодним чином не може бути йому повноцінною заміною. Характерно, що в Законі України «Про охорону культурної спадщини» взагалі немає норм про формування чи внесення пам’яток до Державного реєстру національного культурного надбання – він просто не згадується. Натомість згідно з частиною другою ст. 14 Закону вводиться Перелік об’єктів культурної спадщини. До нього включається об’єкти культурної спадщини до вирішення питання про їх реєстрацію як пам’ятки у Державному реєстрі нерухомих пам’яток України. Отже, практично одночасно в українському законодавчому з’явилися норми, які призвели до правової колізії. Фактично йдеться про формування кількох реєстрів культурних пам’яток, однак державні органи не спроможні забезпечити їх формування. Незважаючи на таку колізію, відповідальні державні органи забезпечили підготовку і прийняття підзаконних актів, спрямованих на виконання норм закону про формування Державного реєстру національного культурного надбання. На виконання статті 16 Закону України «Про музеї та музейну справу», а також постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1992 р. № 466 «Про затвердження Положення про Державний реєстр національного культурного надбання» Міністерство культури і мистецтв України наказом № 653 від 25 жовтня 2001 р. затвердило Порядок занесення унікальних пам’яток Музейного фонду України до Державного реєстру національного культурного надбання [11]. Порядком було передбачено здійснення комплексу організаційних, науково-дослідних, науково-методичних і практичних заходів щодо встановлення принципів і критеріїв визначення унікальності пам’яток, методики їх виявлення й занесення до Державного реєстру, організації обліку та забезпечення зберігання. Кінцевим терміном проведення робіт щодо внесення унікальних пам’яток до Державного реєстру національного культурного надбання було визначено грудень 2005 року, чого не відбулося. Черговий етап активізації діяльності щодо формування Державного реєстру національного культурного надбання пов’язаний з ухваленням Закону України «Про культуру» від 14 грудня 2010 р., із набуттям чинності якого втратили чинність Основи законодавства України про культуру. Відповідно до частини третьої ст. 16 Закону України «Про культуру» унікальні культурні цінності, що мають виняткове історичне, художнє, наукове та інше культурне значення для формування вітчизняного культурного простору і визначають внесок Українського народу у всесвітню культурну спадщину, визнаються об’єктами національного культурного
надбання і включаються до Державного реєстру національного культурного надбання. а частиною першою статті 16 визначено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування забезпечують збереження культурних цінностей на території України, охорону культурної спадщини, захист історичного середовища, збереження Музейного фонду України, Державного бібліотечного фонду України, Національного архівного фонду України, фільмофонду, їх постійне поповнення сучасними творами мистецтва, продукцією вітчизняного книговидавництва, кінематографа, аудіовиробництва, функціонування і розвиток мережі музеїв, архівів, бібліотек, мистецьких шкіл, студій, клубів, кінотеатрів, кіно-, відеопрокатних підприємств, об'єднань, заповідників, реставраційних закладів державної та комунальної власності. При цьому відповідно до частини третьої ст. 20 Закону архіви (архівні установи), об’єкти культури, мистецтва, у тому числі виняткової історичної, художньої, наукової чи іншої культурної цінності, що занесені чи підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання, не підлягають приватизації, а згідно з частиною п’ятою цієї ж статті об’єкти права державної та комунальної власності, що занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання, не можуть бути предметом застави. Фактично ці норми повторили відповідні положення спеціальних законів, які були чинними до того часу. Як наслідок, робота по наповненню Державного реєстру національного культурного надбання ведеться розрізнено. Відповідно до Порядку занесення унікальних пам’яток Музейного фонду України до Державного реєстру національного культурного надбання власники унікальних пам'яток незалежно від форм власності проводять роботу щодо виявлення і включення їх до Державного реєстру, забезпечення їх обліку та зберігання. Зарахування пам'яток Музейного фонду України до Державного реєстру здійснюється Міністерством культури і мистецтв України на підставі рішення експертно-фондової комісії, яка розглядає переліки унікальних пам'яток Музейного фонду та експертні висновки, що підтверджують їх виняткову цінність. Експертиза цінності проводиться експертами, фахівцями і
затверджується рішеннями фондово-закупівельних комісій музеїв із залученням у разі потреби фахівців інших профільних організацій. Перелік пам'яток, які рекомендовано для занесення до Державного реєстру, та науковоуніфіковані паспорти мають надсилатися до Міністерства культури і мистецтв двічі на рік у терміни до 1 червня та 1 грудня. Далі питання внесення чи не внесення пам'яток, а не музеїв до реєстру знаходиться на розгляді Міністерства, яке видає рішення у формі наказу. Слід зауважити, що з понад 700 музеїв та заповідників, в яких зберігаються музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України, у файлі, за вказаним посиланням https://data.gov.ua/dataset/014aba3a-63ed-4edf-b6b1-b26f1ad29953 присутні лише 11.
Проблема полягає в тому, що, попри встановлені у законодавстві норми щодо формування Державного реєстру національного культурного надбання, практично до цього року було відсутнє чітке бачення адміністрування цього процесу і постійно змінювалися відповідальні за ведення цього реєстру. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 р. N 1185 “Про затвердження положень про деякі центральні органи виконавчої влади у сфері культури та внесення змін до Положення про Міністерство культури, молоді та спорту України” затверджене Положення про Державну службу охорони культурної спадщини України, яка мала, серед інших завдань, здійснювати ведення Державного реєстру національного культурного надбання. Але дію пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 р. N 1185 “Про затвердження положень про деякі центральні органи виконавчої влади у сфері культури та внесення змін до Положення про Міністерство культури, молоді та спорту України”, яким було затверджене Положення про Державну службу охорони культурної спадщини України, зупинено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2020 р. N 231. А згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 р. №3 “Деякі питання центральних органів виконавчої влади у сфері культури” взагалі виключено. Питання ведення реєстру знову передане до компетенції Міністерства культури та інформаційної політики України, яке, згідно з оновленим Положенням про Міністерство культури та інформаційної політики України, формує і веде Державний реєстр національного культурного надбання. Таким чином на сьогодні питання щодо ведення Державного реєстру національного культурного надбання та інформації, яка знаходиться в ньому, знаходяться в компетенції Міністерства культури та інформаційної політики України. Варто також зазначити, що у 2022 році широкомасштабне вторгнення росії фактично грубо перервало нормальне функціонування музейної галузі, особливо в тих регіонах, які знаходились повністю чи частково під окупацією, або в облозі, що унеможливлює роботу, і вимагало зосередження на збереженні предметів від можливого пошкодження чи знищення, чи потрапляння до рук окупантів. На сьогодні чинними є положення профільного Закону України “Про музеї та музейну справу”, відповідно до статті 29 якого держава гарантує забезпечення охорони музеїв державної та комунальної форм власності. Той же Закон визначає, що охорона музеїв – система правових, організаційних та фінансово-економічних заходів, що забезпечують недоторканність музейного приміщення і музейного зібрання. Отже, унікальні культурні цінності, що занесені чи підлягають занесенню (що таким чином, урівнює всі предмети Державного музейного Фонду України у праві бути внесеними, а, відтак, і у праві на забезпечення їх охорони у встановленому законодавством порядку) до Державного реєстру національного культурного надбання, перебувають в Україні під охороною закону. А відповідно до статті 3 серед основних напрямів національної музейної політики є збереження та державна підтримка Музейного фонду України, забезпечення соціально-економічних, правових і наукових умов для ефективної діяльності музеїв, підтримка і розвиток мережі музеїв, бюджетне фінансування (у тому числі на дольових засадах) і пріоритетне матеріально-технічне забезпечення розробки і реалізації державних, регіональних і місцевих програм розвитку музейної справи, забезпечення охорони музеїв. Стаття 15 Закону України “Про музеї та музейну справу” визначає, що музейний фонд України є національним багатством, невід'ємною складовою культурної спадщини України, що охороняється законом. Відповідно до статті 29 Закону України “Про музеї та музейну справу” держава гарантує забезпечення охорони музеїв державної та комунальної форм власності. Той же Закон визначає, що охорона музеїв – система правових, організаційних та фінансово-економічних заходів, що забезпечують недоторканність музейного приміщення і музейного зібрання. Отже, унікальні культурні цінності, що занесені чи підлягають занесенню (що таким чином, урівнює всі предмети Державного музейного Фонду України у праві бути внесеними, а, відтак, і у праві на забезпечення їх охорони у встановленому законодавством порядку) до Державного реєстру національного культурного надбання, перебувають в Україні під охороною закону. а відповідно до статті 3 серед основних напрямів національної музейної політики є збереження та державна підтримка Музейного фонду України, забезпечення соціально-економічних, правових і наукових умов для ефективної діяльності музеїв, підтримка і розвиток мережі музеїв, бюджетне фінансування (у тому числі на дольових засадах) і пріоритетне матеріально-технічне забезпечення розробки і реалізації державних, регіональних і місцевих програм розвитку музейної справи, забезпечення охорони музеїв. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. N 615 Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності було затверджено Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ та Перелік об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами. У згаданому Переліку зазначено серед таких об’єктів “Державні музеї, картинні галереї, історико-культурні заповідники, інші важливі об'єкти культури, де зберігаються історичні та культурні цінності загальнодержавного значення”. Відповідно до статті 7 Закону України “Про музеї та музейну справу” засновники музею повинні забезпечити умови для охорони музею, оснащення його засобами охоронної та пожежної сигналізації. А в статті 13 вказано, що сума витрат на забезпечення охорони музеїв обов'язково визначається в державному та місцевих бюджетах і вноситься до переліку захищених статей видатків загального фонду бюджетів. Охорона ж музейних предметів здійснюється у порядку, що визначається Мінкультури разом з іншими органами виконавчої влади відповідно до їх повноважень. У свій час було видано спільні накази Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства культури і мистецтв України N 771/428 від 24.10.98 Про затвердження Інструкції з організації охорони державних музеїв, історико-культурних заповідників, інших важливих об'єктів культури підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України” та від 30.07.2004 N 846/489 “Про затвердження Інструкції з організації охорони державних музеїв, історико-культурних заповідників,інших важливих об'єктів культури підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України”, відповідно до яких охорона об'єктів культури здійснювалася міліцейськими підрозділами та підрозділами цивільної охорони ДСО, а також за допомогою пунктів централізованого спостереження цих підрозділів. Охорона об'єктів культури підрозділами ДСО здійснювалася на підставі укладених двосторонніх договорів. Перелік об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. N 615, встановлював, що до таких об'єктів, які підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони (Відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 13 жовтня 2015 р. № 834 “Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ” (зі змінами) було утворено органи поліції охорони як територіальні органи Національної поліції, які стали правонаступниками Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ та відповідних державних установ Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, що були ліквідовані), державні музеї, картинні галереї, історико-культурні заповідники, інші важливі об'єкти культури, де зберігаються історичні та культурні цінності загальнодержавного значення. І хоча деякі вказані накази та постанови втратили чинність, вони заклали організаційні та матеріально-технічні основи для системи охорони музеїв, що зберігають частину Державного музейного Фонду України. Музеї, які охороняє поліція охорони, підключені до пульту централізованого спостереження. Охоронна сигналізація, система оповіщення про незаконне вторгнення на територію чи до будівлі музею передають сигнали тривоги до пульту поліції охорони, технічне та технологічне оснащення повністю зав'язане на наданні послуг з охорони поліцією охорони, роботи з облаштування сигналізацією ведуться фахівцями поліції охорони. Обслуговування ведеться фахівцями поліції охорони. У випадку ситуації тривоги чергова машина групи реагування поліції охорони виїжджає на об'єкт за визначений період часу. За весь час співпраці між поліцією охорони (до того з державною службою охорони) відсутні нарікання на їхню роботу чи якість наданих послуг. Таким чином і технічно, і технологічно, і відповідно до духу законів, які регламентують охорону культурної спадщини, охорону Державного музейного Фонду України, поліція охорони є єдиним можливим варіантом щодо надання охоронних послуг, який гарантує охорону музею. Саме тому у зв'язку з відсутністю конкуренції з технічних причин музей проводить переговорну процедуру, оскільки зміна надавача послуг охорони негативно позначиться на збереженості колекції, поставить під загрозу її недоторканність.
https://www.facebook.com/galaganmuseum.art/posts/pfbid02LJxziVsJkUe37GRWnwBcPDZZt7dC5qxNeAZ5FedUQBfZMUBYouF3ATjoPwsSkbfml