«ДК 021:2015 15840000-8 -Какао; шоколад та цукрові кондитерські вироби(15842000-2 -шоколад та цукрові кондитерські вироби(цукерки));15841300-8 Какао-порошок непідсолоджений (какао-порошок)), 15842300-5 —Солодощі (зефір білий вищого гатунку, свіжий, без барвників та ароматизаторів)»

Скарга на неправомірне рішення Замовника щодо визначення переможця закупівлі

Шановний Замовник. 1. Відповідно до Додатку №3 ТД вимагається згідно п.1 «сертифікат на систему управління безпечністю харчових продуктів, який відповідає вимогам ДСТУ ISO 22000:2007 (ISO 22000:2005, ITD) або ДСТУ ISO 22000:2019 (ISO 22000:2018, ITD), виданий на ім’я Учасника органом із сертифікації акредитованим Національним агентством з акредитації України; атестат акредитації, виданий Національним агентством з акредитації України, зі сферою акредитації органу сертифікації, який видав вказаний сертифікат». Питання до Вас: яким нормативно-правовим актом Ви керуєтеся встановлюючи обов’язковість акредитації органів оцінювання саме -Національним агентством з акредитації України? Зазначаємо, що Ви порушуєте положення статей 3,4 та 5 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року №922-VIII зі змінами, оскільки встановлюєте прямі дискримінаційні вимоги до учасників торгів, а згідно чинного законодавства всі учасники повинні мати рівні права. Адже одним з принципів публічних закупівель в Україні є недискримінація учасників (ст.3 закону). Згідно з ч. 4 ст. 5 закону, замовник не може встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників. Згідно п.4 ст.22 Закону «Тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників». Згідно п.4 ст.23 Закону «Технічні специфікації не повинні містити посилання на конкретні марку чи виробника або на конкретний процес, що характеризує продукт чи послугу певного суб’єкта господарювання, чи на торгові марки, патенти, типи або конкретне місце походження чи спосіб виробництва. У разі якщо таке посилання є необхідним, воно повинно бути обґрунтованим та містити вираз "або еквівалент".» Тому, задля уникнення даних порушень та недопущення звуження кола учасників, просимо внести зміни до документації, а саме: Прибрати термін «Національним агентством з акредитації України», оскільки Учасники котрі мають ISO, але орган сертифікації акредитований іншою організацією не взмозі прийняти участь у закупівлі. В разі відмови чи ігнорування нашого звернення, ми змушені будемо звернутися зі скаргою до Антимонопольного комітету України. Зазначаємо наступну інформацію для Вашого аналізу та інформування: Згідно положень комітету ISO орган сертифікації повинен мати незалежне підтвердження своєї компетентності. Процедура підтвердження може реалізовуватися шляхом акредитації та/або нотифікації, оскільки акредитація носить добровільний характер. «Акредитація не є обов'язковою. У разі якщо орган сертифікації не акредитований, це не обов'язково означає, що він має погану репутацію, але він повинен мати незалежне підтвердження своєї компетентності» (https://www.iso.org/certification.html). Нотифікація – незалежне оцінювання компетентності органу сертифікації відповідно до вимог стандартів CASCO з видачею офіційного дозволу виконання робіт в системі за встановленими правилами. Крім того, сертифікат на систему менеджменту видається з урахуванням нормативно-правового акту України, а саме Закону України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» від 17.05.2001 № 2407III . ЗУ «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» Добровільність акредитації Статтею 5 Закону України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» встановлено основні принципи діяльності з акредитації, зокрема добровільність акредитації. На офіційному сайті Національного агентства за акредитації України зазначена наступна інформація: «Основними принципами діяльності НААУ є:  забезпечення рівності прав, законних інтересів усіх зацікавлених сторін;  загальнодоступність та неупередженість проведення робіт з акредитації;  прозорість діяльності з акредитації;  професійна компетентність виконавців робіт;  добровільність акредитації;  забезпечення участі органів виконавчої влади та громадських організацій на паритетній основі;  застосування гармонізованих з міжнародними та європейськими стандартами вимог щодо акредитації;  дотримання суспільних інтересів;  конфіденційність інформації, отриманої в процесі акредитації.» (https://naau.org.ua/nacionalne-agentstvo-z-akreditaciyi-ukrayini/) Цю ж інформацію викладено в п.7 Положення про Національне агентство з акредитації України, яке затверджено Міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Т.С. Миловановим від 21.11.2019 (https://naau.org.ua/wp-content/uploads/2019/12/Polozhennya-pro-NAAU-2019-na-sajt.pdf). В статті 10 Закону України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» йдеться про органи з оцінки відповідності, які можуть бути акредитовані національним органом з акредитації. Але, даний Закон не передбачає обов’язкову акредитацію Національним агентством з Акредитації України, так як це суперечило б як вітчизняним так і міжнародним нормам. Сертифікація систем менеджменту носить добровільний характер та не входить в законодавчорегульовану сферу. Враховуючи вищевикладене на сьогодні відсутній нормативно-правовий акт, що встановлює обов’язковість призначення та акредитації органів сертифікації систем менеджменту.