послуги у сфері поводження з медичними відходами

Ліцензування на право зберігання пального регулюється ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» № 481 (зі змінами). Згідно Закону № 481 (зі змінами): - місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. - зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик. Зберігання пального в паливних баках транспортних засобів/технічному обладнанні/пристроях не потребує отримання наявності ліцензії на зберігання пального, оскільки дані резервуари не є нерухомим майном та не мають чіткої прив’язки до місця (території ) згідно з Законом № 481. Термін "пальне" вживається в цьому Законі у значенні, наведеному в Податковому кодексі України. Згідно з п. 1 ст. 230 Кодексу акцизні склади утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходжень до бюджету акцизного податку. Відповідно до пп. 14.1.224. п. 14.1. ст. 14 Кодексу розпорядник акцизного складу - це суб’єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу. 14.1.6. акцизний склад - це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального. Не є акцизним складом: а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії; б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб’єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу; {Підпункт 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 391-IX від 18.12.2019} в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам; г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої; {Абзац дев’ятий підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 391-IX від 18.12.2019} ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару; Відповідно, умова щодо надання ліцензії для зберігання пального, не відноситься до предмету даної процедури закупівлі, оскільки пальне, яке зберігається в паливних баках транспортних засобів/технічному обладнанні/пристроях не потребує отримання наявності ліцензії на зберігання пального, якщо суб’єкт господарювання використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. Резервуари для зберігання пального не є нерухомим майном та не мають чіткої прив’язки до місця (території ) згідно з Законом № 481. Керуючись ч 4 ст.5 ЗУ «Про публічні закупівлі» Замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників. Згідно частини 4 ст. 22 Закону, тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників. Задля дотримання основних принципів здійснення публічних закупівель, вимагаємо видалити вимогу щодо надання ліцензії на зберігання пального.

Вимога щодо надання відгуку про належне виконання умов договору не більше десятиденної давнини відносно дати розкриття пропозицій та обов’язково на бланку є дискримінаційною та недоцільною. Така вимога ускладнює підготовку документації для участі в закупівлі та звужує коло учасників до тих, які тільки-но отримали відгук. Замовник не завжди погоджується про надання повторного відгуку про належне виконання договору, мотивуючи це тим, що відгук було вже надано. ЗУ «Про публічні закупівлі» не встановлює жодних уточнюючих вимог щодо підтвердженого досвіду виконання аналогічного за предметом закупівлі договору. Відгук це документ суб’єктивного характеру і не надає чіткого розуміння про повне виконання аналогічного договору. Реальним підтвердженням того, що дійсні всі послуги за договором були виконані є акти про надання таких послуг. обмежує конкуренцію, не дає права прийняти участь в закупівлі учасникам, які мають досвід виконання аналогічних договорів, мають документальне підтвердження виконання таких договорів (акти виконаних послуг) та мають позитивні відгуки від замовників, які надані раніше, ніж за 10 днів до розкриття пропозицій за даною закупівлею. Вимагаємо внести зміни до пп 3.1 п1 Додатку 2 ТД. Детальна інформація зазначена у вкладенному файлі.

Додатком 2 тендерної документації визначений перелік документів, які повинен надати учасник у складі тендерної пропозиції для підтвердження її відповідності вимогам Замовником. Підпунктом 2.1. пункту 2 «Наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід» зазначено наступне: 1.1. На підтвердження Учасник має надати довідку про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід, та які будуть залучені для виконання умов договору в довільній формі. До довідки необхідно надати: - копія Генерального договору добровільного страхування від нещасних випадків. - копія договорів добровільного особистого страхування громадян при виникненні розладу здоров’я внаслідок лабораторно підтвердженої короновірусної інфекції. Зауважуємо, що зазначені договори страхування є добровільними і встановлення даної вимоги до учасників як обов’язкова умова для участі у процедурі закупівлі є дискримінацією. Замовнику під час проведення процедури закупівлі, у тому числі під час визначення предмету закупівлі, розроблення та затвердження тендерної документації, необхідно дотримуватися принципів здійснення закупівель, не призводячи своїми діями до штучного та/або формального обмеження кола учасників для суб’єктивного визначення переможця торгів. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Добровільне страхування не може бути обов’язковою передумовою при реалізації інших правовідносин. Встановлення зазначеної вимоги як обов’язкової, Замовник порушує один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин —принцип свободи договору, який включає в себе таку складову як свободу в укладенні договору, тобто відсутність будь-яких примусів, щодо того, вступати суб'єктам в договірні відносини, чи ні. Зазначені договори добровільного страхування не визначені чинним законодавством як обов’язкова передумова для надання послуг з перевезення, поводження з небезпечними медичними відходами. Відповідно, Замовник прописує вищезазначені умови задля штучного обмеження коло потенційних учасників, чим порушує основні принципи здійснення публічних закупівель, визначених в ст.5 ЗУ «Про публічні закупівлі». Керуючись ч 4 ст.5 ЗУ «Про публічні закупівлі» Замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників. Згідно частини 4 ст. 22 Закону, тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників. Задля дотримання основних принципів здійснення публічних закупівель, вимагаємо видалити вимогу щодо надання копії Генерального договору добровільного страхування від нещасних випадків та копії договорів добровільного особистого страхування громадян при виникненні розладу здоров’я внаслідок лабораторно підтвердженої короновірусної інфекції. Детальна інформація зазначена у вкладенному файлі.

Додатком 2 тендерної документації визначений перелік документів, які повинен надати учасник у складі тендерної пропозиції для підтвердження її відповідності вимогам Замовником. Підпунктом 2.1. пункту 2 «Наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід» зазначено наступне: - документи, що підтверджують проходження навчання робітників щодо роботи по виробництву, зберіганню, використанню, транспортуванню, утилізації та знешкодженню речовин, які відносяться до І та ІІ класів небезпеки за «Правилами безпеки при зберіганні, перевезенні та використанні сильнодіючих отруйних речовин». Відходи, які зазначені в таблиці Додатку 4 ТД, відносяться до класу 6.2 - інфекційні речовини. Ст. 1 ЗУ «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 року№1644-III визначено термін небезпечні речовини: небезпечні речовини - речовини, віднесені до таких класів: клас 1 - вибухові речовини та вироби; клас 2 - гази; клас 3 - легкозаймисті рідини; клас 4.1 - легкозаймисті тверді речовини; клас 4.2 - речовини, схильні до самозаймання; клас 4.3 - речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою; клас 5.1 - речовини, що окислюють; клас 5.2 - органічні пероксиди; клас 6.1 - токсичні речовини; клас 6.2 - інфекційні речовини; клас 7 - радіоактивні матеріали; клас 8 - корозійні речовини; клас 9 - інші небезпечні речовини та вироби; Оскільки, в переліку небезпечних відходів відсутні небезпечні відходи класу 1 та класу 2, задля дотримання основних принципів здійснення публічних закупівель, визначених статтею 5 ЗУ «Про публічні закупівлі», вимагаємо видалити вимогу щодо надання документів, що підтверджують проходження навчання робітників щодо роботи по виробництву, зберіганню, використанню, транспортуванню, утилізації та знешкодженню речовин, які відносяться до І та ІІ класів небезпеки за «Правилами безпеки при зберіганні, перевезенні та використанні сильнодіючих отруйних речовин»., оскільки не відноситься до предмету послуг закупівлі відкритих торгів. Детальна інформація зазначена у вкладенному файлі.

Додатком 2 тендерної документації визначений перелік документів, які повинен надати учасник у складі тендерної пропозиції для підтвердження її відповідності вимогам Замовником. Підпунктом 2.1. пункту 2 «Наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід» зазначено наступне: - документи, що підтверджують проходження навчання робітників щодо роботи по виробництву, зберіганню, використанню, транспортуванню, утилізації та знешкодженню речовин, які відносяться до І та ІІ класів небезпеки за «Правилами безпеки при зберіганні, перевезенні та використанні сильнодіючих отруйних речовин». Відходи, які зазначені в таблиці Додатку 4 ТД, відносяться до класу 6.2 - інфекційні речовини. Ст. 1 ЗУ «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 року№1644-III визначено термін небезпечні речовини: небезпечні речовини - речовини, віднесені до таких класів: клас 1 - вибухові речовини та вироби; клас 2 - гази; клас 3 - легкозаймисті рідини; клас 4.1 - легкозаймисті тверді речовини; клас 4.2 - речовини, схильні до самозаймання; клас 4.3 - речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою; клас 5.1 - речовини, що окислюють; клас 5.2 - органічні пероксиди; клас 6.1 - токсичні речовини; клас 6.2 - інфекційні речовини; клас 7 - радіоактивні матеріали; клас 8 - корозійні речовини; клас 9 - інші небезпечні речовини та вироби; Оскільки, в переліку небезпечних відходів відсутні небезпечні відходи класу 1 та класу 2, задля дотримання основних принципів здійснення публічних закупівель, визначених статтею 5 ЗУ «Про публічні закупівлі», вимагаємо видалити вимогу щодо надання документів, що підтверджують проходження навчання робітників щодо роботи по виробництву, зберіганню, використанню, транспортуванню, утилізації та знешкодженню речовин, які відносяться до І та ІІ класів небезпеки за «Правилами безпеки при зберіганні, перевезенні та використанні сильнодіючих отруйних речовин»., оскільки не відноситься до предмету послуг закупівлі відкритих торгів. Детальна інформація зазначена у вкладенному файлі.

Договір страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті не відноситься до предмету послуг даної процедури відкритих торгів. Договір обов’язкового особистого страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті укладається відповідно до Положення про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, що затверджене Постановою КМУ № 959 від 14.08.1996 р. (зі змінами). Цим Положенням визначається порядок здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті (далі - обов'язкове особисте страхування): 1. пасажирів залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного і електротранспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані; 2. працівників транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях (далі - водії), а саме: • водіїв автомобільного, електротранспорту: машиністів і помічників машиністів поїздів (електровозів, тепловозів, дизель-поїздів); • машиністів поїздів метрополітену, провідників пасажирських вагонів, начальників (бригадирів) поїздів; • поїзних електромонтерів; • кондукторів; • працівників вагонів-ресторанів, водіїв дрезин та інших одиниць рухомого складу; • механіків (начальників) рефрижераторних секцій (поїздів); • працівників бригад медичної допомоги. Перевізником є суб'єкт господарювання, який надає послуги з перевезення пасажирів на лініях залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту, крім внутрішнього міського (далі - перевізник). { Пункт 1 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ N 640 ( 640-2007-п ) від 20.04.2007 } Застрахованими вважаються: пасажири з моменту оголошення посадки в морське або річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки; водії тільки на час обслуговування поїздки. Відповідно, вимога щодо наявності договору обов’язкового особистого страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті є дискримінаційною, оскільки не відноситься до предмету послуг закупівлі відкритих торгів та не стосуються водіїв, що перевозять небезпечні вантажі. Задля дотримання основних принципів здійснення публічних закупівель, визначених статтею 5 Закону, вимагаємо видалити вимогу щодо надання копії договору обов’язкового особистого страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті, оскільки не відноситься до предмету послуг закупівлі відкритих торгів.