-
Спрощена закупівля
-
Безлотова
-
КЕП
Сир плавлений
Завершена
94 500.00
UAH з ПДВ
мін. крок: 0.5% або 472.50 UAH
мін. крок: 0.5% або 472.50 UAH
Період оскарження:
22.05.2020 12:57 - 27.05.2020 13:30
Вимога
Відхилено
щодо відповіді
Номер:
454d140dda4549a299b24655ba51e6c9
Ідентифікатор запиту:
UA-2020-05-22-001664-b.c2
Назва:
щодо відповіді
Вимога:
ЦК ,зокрема ч 2 ст 799 нічого не говорить про оренду авто між ФОПами! Статтею 51 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) передбачено,
що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються
нормативно - правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність
юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає
із суті відносин. до підприємницької діяльності фізичних осіб
застосовуються норми як загального цивільного (Цивільний кодекс
України) ( 435-15 ), так і спеціального законодавства
(Господарський кодекс України ( 436-15 ), Закони України "Про
державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"
( 755-15 ), "Про державну підтримку малого підприємництва"
( 2063-14 ), "Про ліцензування певних видів господарської
діяльності" ( 1775-14 ) тощо).
Водночас, слід зауважити, що в господарському законодавстві
"юридична особа" та "фізична особа - підприємець" охоплюються
спільним поняттям "суб'єкт господарювання".
До того ж Замовнику слід ознайомитися зі ст 204. ЦК Презумпція правомірності правочину
1. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В даному випадку ні судом ні Законом прямо не встановлено недійсність правочину!
І якщо Замовник не може надати обгрунтованих відповідей, а копіює лише частину статті з інтернет-ресурсу https://zib.com.ua/ua/print/12607-chi_mae_fop_notarialno_posvidchuvati_orendu_avtomobilya.html то Замовник має ознайомитися з іншою частиною цієї ж статті!
Пов'язані документи:
Документів не завантажено.
Дата подачі:
10.06.2020 00:54
Вирішення:
Вимога учасника не підлягає задоволенню
Статус вимоги:
Відхилено
Дата виконання рішення Замовником:
10.06.2020 09:16
Підтвердження вирішення:
Глава 30 ГК має назву «Особливості правового регулювання господарсько-торговельної діяльності», тобто в ній ідеться тільки про певні особливості порівняно із загальними правилами, встановленими цивільним законодавством. При цьому не можна всю гл.30 ГК, зокрема її §5, розглядати як спеціальне правило регулювання відносин оренди майна. Кожен припис статей ГК має розглядатись окремо й порівнюватися з відповідними приписами ЦК. Якщо в ГК немає якогось припису, який є в ЦК, то немає підстав порівнювати ці кодекси, повинні застосовуватися положення ЦК.
Поміж іншим, каменем спотикання також є абз.2 п.6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМ від 7.09.98 №1388. Згідно з ним «транспортні засоби, що належать фізичним особам — підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами».
З огляду на викладене, оскільки ГК нічого не говорить про особливості нотаріального посвідчення договору оренди транспортного засобу, укладеного за участю фізичної особи — підприємця, у вирішенні цього питання слід застосовувати правила, встановлені ЦК, зокрема в приписах ч.1 ст.209, ч.1 ст.220, ч.3 ст.640 та ч.2 ст.799, а це, у свою чергу, означає, що договір оренди транспортного засобу, укладений за участю фізичної особи — підприємця в простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, є недійсним.
Вимога
Вирішена
Неправомірне рішення
Номер:
f62ccaea1acb4294a836378c992c2092
Ідентифікатор запиту:
UA-2020-05-22-001664-b.b1
Назва:
Неправомірне рішення
Вимога:
Учасник , ФОП Тканов О.В., категорично не погоджується з рішенням Замовника та вважає його протиправним та упередженим таким,що не відповідає чинному законодавству України з наступних причин : Відповідно до ч. 1 ст. 799 ЦКУ, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Частиною 2 ст. 799 ЦКУ визначено, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Водночас фізособа має право здійснювати підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації у порядку, встановленому законом (ст. 50 ЦКУ). При цьому, відповідно до ст. 51 ЦКУ, до підприємницької діяльності фізосіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (частина 2 статті 207 ЦК України).
Основним нормативно-правовим актом, що визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, є ГКУ. Відносини оренди та лізингу між суб'єктами господарювання регулюються статтями 283 — 292 ГКУ. Зазначені статті не містять жодної вимоги щодо обов'язковості нотаріального посвідчення договорів оренди транспортного засобу, що укладаються між суб’єктами господарювання. Згідно з вимогами частини другої статті 55 ГК України суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Отже, зважаючи на це, а також керуючись тим, що за загальним правилом для всіх суб'єктів цивільних відносин договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, можна стверджувати, що договір оренди автомобіля між СПД — фізичною особою (у т. ч. на єдиному податку) та юридичною особою нотаріально посвідчувати не обов'язково. Це необхідно робити лише у випадку, коли однією зі сторін договору (відповідно учасником цивільних відносин) є звичайна фізособа-непідприємець, на що і вказує ч. 2 ст. 799 ЦКУ. Фізособи, які укладають такі договори як підприємці, належать до іншої категорії учасників цивільних відносин (про що зазначено у ст. 51 ЦКУ). Отже, на таких осіб поширюється вимога лише ч. 1 ст. 799 ЦКУ, тобто укладення простої письмової угоди.
Тому відповідно до зазначених норм законодавства даний договір оренди транспортних засобів укладено між ФОП Тканов О.В. та ФОП Тканова Л.В. є правомочним і не потребує додаткового нотаріального посвідчення, оскільки дані суб'єкти здійснюють свою діяльність з метою одержання прибутку та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Отже, положення частини другої статті 799 ЦК України не можуть бути застосовані до даних спірних правовідносин, оскільки поняття фізичної особи-підприємця та юридичної особи у цих правовідносинах є однаковими.
Також звертаємо Вашу увагу на чималу судову практику з даного питання та пропонуємо розглянути : постанову ВГСУ від 15.03.11 р. № 03/2073, а також рішення ВСУ від 18.12.12 р. у справі № 14/5025/1982/11). У них судді дійшли висновку: якщо договір оренди укладено між юрособою та ФОП (або між двома ФОП), тобто між суб’єктами підприємництва, то він не потребує обов’язкового нотаріального посвідчення. Частина 2 ст. 799 ЦКУ тут не застосовується.
Відтак було безліч підтверджень цієї судової позиції (див., наприклад, постанову ВГСУ від 02.08.17 р. № 911/2761/16 // http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/68108519; ухвалу ВАСУ від 04.04.17 р. у справі № К/800/26479/16 // http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65967866; п. 1 інформаційного листа ВГСУ від 22.01.13 р. № 01-06/85/2013 та п.п. 3.2 постанови пленуму ВГСУ від 29.05.13 р. № 11).
\
Виходячи з вищевикладеного вимагаємо :
- Повернутися на стадію розгляду пропозицій учасника ФОП Тканова О.В.
- Визнати ФОП Тканова О.В. переможцем закупівлі
- Скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції ФОП Тканова О.В.
У разі не виконання даних вимог учасник буде змушений звернутися до органів оскарження також учасник нагадує, що в Україні відповідальність за порушення законодавства про закупівлі несуть члени тендерного комітету замовника, уповноважені особи, члени органу оскарження, посадовці Уповноваженого органу та службові особи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Їх перелік закріплений в окремому розділі закону “Про публічні закупівлі”.
Там же міститься норма щодо персональної відповідальності членів тендерного комітету та уповноважених осіб за прийняття рішень, вибору і застосування процедур закупівлі.
За порушення закупівельного законодавства їм загрожує адміністративна відповідальність. Перелік протиправних дій міститься у статті №164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Йдеться про здійснення закупівель без застосування визначених законом процедур, неоприлюднення інформації про закупівлі, порушення критеріїв оцінки пропозицій учасників або неправомірне визначення переможця. Подібні дії тягнуть за собою накладення штрафу – від 11 900 до 25 500 гривень.
Пов'язані документи:
Учасник
- оскарження 05.06.2020 13:08
- відповідь 05.06.2020 18:04
Дата подачі:
05.06.2020 13:08
Вирішення:
Вимога ФОП Тканова О.В. не підлягає задоволенню
Статус вимоги:
Відхилено
Дата виконання рішення Замовником:
05.06.2020 14:22
Підтвердження вирішення:
Шановний учаснику.
Розглянувши Вашу вимогу, повідомляю наступне.
Так, відповідно до частини першої ст. 209 Цивільного кодексу правочин, який вчинено у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, установлених законом, або за домовленістю сторін.
Згідно з частиною другою ст. 799 Цивільного кодексу договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Частиною третьою ст. 640 цього Кодексу встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення. Частиною першою ст. 220 зазначеного Кодексу передбачено, що у разі недодержання сторонами вимог законодавства про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Цивільний кодекс є основним актом цивільного законодавства, що регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Водночас згідно з частиною другою ст. 9 цього Кодексу законом може бути передбачено особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. При цьому норми таких законів мають не суперечити нормам Цивільного кодексу і прийматися з дотриманням вимог абзацу третього частини другої ст. 4 цього Кодексу.
Господарський кодекс визначає основні засади господарювання в Україні та регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 цього Кодексу).
Положеннями статей 2 та 55 Господарського кодексу передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є, зокрема, суб’єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями у межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно з частиною другою ст. 55 Господарського кодексу суб’єктами господарювання є:
• господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані в установленому законом порядку;
• громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Під господарською діяльністю розуміють діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів, а також з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва — підприємцями. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб’єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності (частини перша, друга, п’ята ст. 3 Господарського кодексу).
Стаття 4 зазначеного Кодексу розмежовує відносини у сфері господарювання з іншими видами відносин, зазначаючи, що не є предметом регулювання цього Кодексу майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом. Особливості регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання визначає саме Господарський кодекс.
Відповідно до статей 24 і 25 Цивільного кодексу фізичною особою як учасником цивільних відносин визнається людина, яка набуває цивільної правоздатності у момент її народження. Статтею 30 цього Кодексу встановлено, що цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Водночас частинами першою, другою ст. 50 Цивільного кодексу передбачено право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб — підприємців є відкритою.
З гідно з частиною першою ст. 128 Господарського кодексу громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу. У господарських відносинах фізичні особи — підприємці беруть участь насамперед як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх державної реєстрації та внесення відомостей про них до єдиного державного реєстру.
Закони, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, застосовуються в частині, в якій вони не суперечать положенням Цивільного кодексу.
Враховуючи положення частини другої ст. 4 Цивільного кодексу, основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс, тому в разі, якщо норми Господарського кодексу не містять певних особливостей регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання, а визначають лише загальні правила, які не узгоджуються з більш деталізованими відповідними правилами Цивільного кодексу, слід застосовувати положення, встановлені саме Цивільним кодексом.
Згідно з абзацом другим п. 6 Порядку № 1388 транспортні засоби, що належать фізичним особам — підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.
Вирішуючи питання переваги в застосуванні норм ЦК чи ГК, слід виходити з того, що застосовується не закон у цілому, а тільки відповідна його правова норма чи її частина, за змістом якої визначається: ця норма (її частина) є спеціальною чи загальною. Оскільки відповідно до ч.2 ст.4 ЦК основним актом цивільного законодавства є ЦК, то в разі, якщо норми ГК не містять певних особливостей регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання, а визначають лише загальні правила, які не узгоджуються з більш деталізованими відповідними правилами ЦК, слід застосовувати положення, встановлені ЦК.
Глава 30 ГК має назву «Особливості правового регулювання господарсько-торговельної діяльності», тобто в ній ідеться тільки про певні особливості порівняно із загальними правилами, встановленими цивільним законодавством. При цьому не можна всю гл.30 ГК, зокрема її §5, розглядати як спеціальне правило регулювання відносин оренди майна. Кожен припис статей ГК має розглядатись окремо й порівнюватися з відповідними приписами ЦК. Якщо в ГК немає якогось припису, який є в ЦК, то немає підстав порівнювати ці кодекси, повинні застосовуватися положення ЦК.
З огляду на викладене, оскільки ГК нічого не говорить про особливості нотаріального посвідчення договору оренди транспортного засобу, укладеного за участю фізичної особи — підприємця, у вирішенні цього питання слід застосовувати правила, встановлені ЦК, зокрема в приписах ч.1 ст.209, ч.1 ст.220, ч.3 ст.640 та ч.2 ст.799, а це, у свою чергу, означає, що договір оренди транспортного засобу, укладений за участю фізичної особи — підприємця в простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, є недійсним
Задовільнена:
Ні