«ДК 021-2015 - 51700000-9 (послуги по встановленню автоматичної пожежної сигналізації та систем оповіщення та управління евакуацією людей - монтаж та пуско – налагоджування в ЗДО № 694, проспект Академіка Корольова, 12Д, Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації)»

Шановний замовнику, ви вимагаете від нас 1.9. Копію страхового полісу відповідальності перед третіми особами Учасника дійсним на весь період виконання умов закупівлі та страховою сумою, не менше вартості закупівлі. Страхувати можливо все що завгодно: здоров’я, риск що ти не виграєш або програєш в тендері, транспортування обладнання або виконання робіт. АЛЕ!!! Здравий глузд підказує нам те, що страхувати треба подію котра на 100% відбудеться - ти живий і страхуєш здоров’я (не мертвий, живий), ти граєш в тендері та можеш програти або виграти (але ти в ньому береш участь), ти пересилаєш обладнання та страхуєш доставку (пересилаєш а не мрієш про те що ти щось комусь відправиш), ти підписуєш договір та страхуєш його виконання. ВИ маєте бажання щоб ми застрахували те, чого може не відбутись. Чому ми повинні вкладати гроші в те чого не потрібно на етапі подачі пропозицій? Сформулюйте ваше бажання в страхуванні відповідальності після підписання договору або після визнання переможцем якогось з учасників. ХІБА ЦЕ НЕ СПРАВЕДЛИВО???

Шановний замовник звертаємо увагу, що діючим законодавством України не передбачено обов'язкове отримання сертифікатів ДСТУ ISO. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 р. №852, встановлений вичерпний перелік, вимог та критеріїв щодо Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення. Враховуючи наведене, вимоги тендерної документації щодо надання вищевказаних сертифікатів порушують принципи здійснення державних закупівель, встановлених статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме: добросовісної конкуренції серед учасників; недискримінації учасників; об’єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій. Відповідно до статті 31 Господарського кодексу України, дискримінацією суб'єктів господарювання є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), направлених на обмеження чи позбавлення права на здійснення господарської діяльності та ставлять суб'єкта господарювання у гірше становище порівняно з іншими суб'єктами господарювання. На підставі вищевикладеного, - ВИМАГАЄМО: Внести зміни до тендерної документації шляхом виключення пунктів, котрі передбачають надання потенційними учасниками зазначених вище сертифікатів