0 800 330 331
Увійти /
  • Відкриті торги з особливостями
  • Однолотова
  • КЕП

Послуги з організації харчування учнів 1 - 11 класів та дітей дошкільного віку, які відвідують дошкільні підрозділи у складі ЗЗСО Богуславської міської ради способом аутсорсинг

Пропозиції розглянуті

період кваліфікації завершився 12 днів назад

9 325 841.60 UAH без ПДВ
Період оскарження: 14.07.2026 11:06 - 19.07.2026 00:00
Скарга
Відхилено
КЕП

Скарга

Номер: 09ecdc653e5f433f834e75ddd021f5fe
Пов'язаний елемент: Закупівля
Ідентифікатор запиту: UA-2026-07-14-003173-a.a1
Назва: Скарга
Скарга:
Пов'язані документи: Учасник Орган оскарження Замовник
Дата прийняття скарги до розгляду: 18.07.2026 23:23
Дата розгляду скарги: 28.07.2026 10:00
Місце розгляду скарги: Антимонопольний комітет України
Дата прийняття рішення про прийняття скарги до розгляду: 21.07.2026 15:06
Дата прийняття рішення про відхилення скарги: 30.07.2026 17:44
Автор: ТОВ "КИЇВПРОМСЕРВІС 1", Антон Римар +380688414310 anton.rymar@gmail.com

Пункт скарги

Порядковий номер пункту скарги: 1
Номер: b2f0027ef979415fb9c6694e499f1297
Заголовок пункту скарги: Скарга
Тип пов'язаного елемента: Скарга на закупівлю
Тип пов'язаного елемента: ec14d9a7ba7d4d8fa94e3d02d4b9759f
Тип порушення: Порушення, пов'язані з вимогами законодавства
Ідентифікатор класифікації: Інші умови тендерної документації
Тип порушення: Інші умови тендерної документації
Опис суті пункту скарги: Скарга
×
  • Назва доказу:
    Скарга
  • Повʼязаний документ:
    Скарга на умови Богуслав.pdf
Вимоги: Зобов'язати замовника внести зміни до тендерної документації
×
  • Скарга

Запити Органу оскарження

Номер: 127b865370a04e6ba4aac2656eeb99db
Тема запиту: Скарга
Текст запиту: Скарга
Пункт скарги, до якого відноситься пояснення: b2f0027ef979415fb9c6694e499f1297
Дата опублікування: 27.07.2026 12:52
Автор: Скаржник
Номер: cf7e3c51ace5410484ab22fa05f75529
Тема запиту: Пояснення на запит Органу оскарження (АМКУ)
Текст запиту: 1.1. Щодо наявності безпосереднього зв’язку вимог до виробничих приміщень з предметом закупівлі та специфікою послуг «аутсорсингу» Доводи Скаржника про відсутність необхідності у наявності власних або орендованих виробничих приміщень ґрунтуються на неправильному тлумаченні предмета закупівлі, особливостей надання послуг з організації харчування способом аутсорсингу та норм спеціального законодавства у сфері безпечності харчових продуктів. Предметом даної закупівлі є послуги з організації харчування способом аутсорсингу, що здійснюються відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 №305 «Про затвердження норм та Порядку організації харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку» (зі змінами). Відповідно до абзацу першого пункту 3 зазначеного Порядку, аутсорсинг – це спосіб організації харчування, що передбачає виготовлення та реалізацію готових страв суб’єктом господарювання (оператором ринку), який здійснює організацію харчування безпосередньо у закладі освіти. Разом із тим Скаржник помилково ототожнює процес організації харчування виключно з процесом приготування та видачі готових страв у харчоблоках закладів освіти, залишаючи поза увагою весь комплекс технологічних, логістичних та організаційних процесів, які відповідно до законодавства покладаються на оператора ринку. Відповідно до статті 20 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» оператор ринку несе відповідальність за виконання вимог законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів на всіх стадіях їх виробництва та обігу, що перебувають під його контролем. Аналогічно, Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №305, покладає на виконавця обов’язок забезпечити належну організацію харчування, включаючи закупівлю продуктів, їх транспортування, дотримання умов зберігання, простежуваність харчових продуктів, належний санітарний стан виробничих процесів та безпечність готових страв. Таким чином, повний технологічний цикл надання послуг з організації харчування охоплює не лише процес приготування страв у приміщеннях харчоблоків закладів освіти, а й приймання харчових продуктів, здійснення вхідного контролю, їх сортування, миття, первинну обробку окремих видів сировини, фасування, короткострокове зберігання із дотриманням встановлених температурних режимів, забезпечення простежуваність продукції, підготовку інвентарю, санітарну обробку обладнання, а також формування необхідних запасів для безперебійного забезпечення харчування. Таким чином, аутсорсинг у розумінні Постанови Кабінету Міністрів України №305 не обмежується лише процесом приготування їжі на харчоблоках закладів освіти, а охоплює весь комплекс заходів із забезпечення безпечності харчових продуктів, їх закупівлі, транспортування, приймання, зберігання, контролю якості та простежуваності, за які несе відповідальність оператор ринку. Саме для виконання зазначених функцій учасник повинен мати власну або законно використовувану матеріально-технічну базу. При цьому харчоблоки закладів освіти призначені насамперед для безпосереднього приготування та видачі готових страв відповідно до затвердженого меню і технологічних карт. Такі приміщення, як правило, не призначені для централізованого приймання значних обсягів сировини, її тривалого зберігання, первинної обробки та забезпечення логістичних процесів, необхідних для організації харчування одночасно у декількох закладах освіти. Крім того, до моменту визначення переможця процедури закупівлі жоден учасник не є законним користувачем харчоблоків закладів освіти, а тому Замовник об’єктивно позбавлений можливості перевірити матеріально-технічну спроможність учасника шляхом оцінки потужностей, які на момент проведення закупівлі йому не належать і не перебувають у користуванні. Саме тому єдиним об’єктивним способом підтвердження наявності необхідної матеріально-технічної бази є документи щодо власних або законно використовуваних виробничих потужностей учасника. Відповідно до статті 25 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» державній реєстрації підлягає кожна потужність оператора ринку, що використовується на будь-якій стадії виробництва або обігу харчових продуктів. Наявність у учасника зареєстрованої виробничої потужності підтверджує, що він є діючим оператором ринку, діяльність якого здійснюється відповідно до вимог спеціального законодавства, а також що він має матеріально-технічні ресурси для належного виконання договору. Особливої актуальності така вимога набуває в умовах дії правового режиму воєнного стану, коли оператор ринку повинен бути спроможним забезпечити безперервність харчування дітей навіть у разі виникнення аварійних або надзвичайних ситуацій, зокрема пошкодження харчоблоків, аварійного припинення електро- чи водопостачання, необхідності оперативного перепланування логістичних маршрутів або інших обставин, що можуть вплинути на безперебійне надання послуг. Наявність власної або орендованої виробничої бази є одним із механізмів забезпечення такої безперервності та належного виконання договірних зобов’язань. Крім того, наявність власної або орендованої виробничої потужності дозволяє оператору ринку оперативно реагувати на непередбачувані обставини, забезпечувати резервні логістичні рішення, формувати необхідний запас продуктів харчування та гарантувати безперервне харчування дітей навіть у разі тимчасового припинення роботи окремого харчоблоку чи виникнення аварійних ситуацій. Відповідно до пункту 28 Особливостей здійснення публічних закупівель, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, у поєднанні зі статтями 16 та 22 Закону України «Про публічні закупівлі» Замовник має право встановлювати кваліфікаційні критерії щодо наявності обладнання, матеріально-технічної бази та технологій, необхідних для належного виконання договору про закупівлю, а також визначати спосіб документального підтвердження відповідності таким критеріям. При цьому встановлена вимога є пропорційною предмету закупівлі, не встановлює жодних необґрунтованих обмежень конкуренції та не надає переваг окремим суб’єктам господарювання. Тендерною документацією не визначено конкретного місця розташування виробничих приміщень, їх площі, форми власності чи інших ознак, які могли б свідчити про дискримінаційний характер вимоги. Будь-який учасник має право підтвердити відповідність вимогам як власними, так і орендованими виробничими потужностями. Таким чином, вимога тендерної документації щодо наявності виробничих приміщень із зареєстрованою відповідно до законодавства потужністю не є самостійною чи формальною вимогою, а безпосередньо випливає з положень спеціального законодавства у сфері безпечності харчових продуктів, відповідає статтям 5, 16 та 22 Закону України «Про публічні закупівлі», є об’єктивно необхідною для перевірки матеріально-технічної спроможності учасника та спрямована виключно на забезпечення безпечного, безперервного і якісного харчування дітей у закладах освіти. Крім того, Замовник звертає увагу, що вимога щодо наявності зареєстрованої виробничої потужності не встановлює для учасників жодних додаткових чи нових обов’язків. Вона лише підтверджує виконання вимог спеціального законодавства. Відповідно до статті 25 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» державній реєстрації підлягає кожна потужність оператора ринку, яка використовується на будь-якій стадії виробництва або обігу харчових продуктів. Таким чином, учасник, який здійснює діяльність з виробництва чи обігу харчових продуктів, повинен вже мати зареєстровану потужність незалежно від участі у даній закупівлі. Отже, вимога Замовника не створює нових обмежень, а лише перевіряє дотримання учасником вимог чинного законодавства. 1.2. Щодо доводів Скаржника стосовно необґрунтованого звуження кола потенційних учасників Доводи Скаржника про те, що сертифікат відповідності системи управління безпечністю харчових продуктів ISO 22000 та акт (звіт) аудиту постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, повинні стосуватися саме харчоблоків закладів освіти, де після укладення договору здійснюватиметься приготування їжі, є такими, що не враховують вимоги спеціального законодавства у сфері безпечності харчових продуктів та особливості правового статусу оператора ринку. Відповідно до пункту 69 частини першої статті 1 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» потужність - це споруда або комплекс споруд, приміщення, будівля, обладнання чи інші засоби, включаючи транспортні засоби, що використовуються оператором ринку під час виробництва та/або обігу харчових продуктів. Згідно зі статтею 25 зазначеного Закону державній реєстрації підлягає кожна потужність оператора ринку, на якій здійснюється діяльність, пов'язана з виробництвом або обігом харчових продуктів. Водночас до моменту визначення переможця процедури закупівлі та укладення договору харчоблоки закладів освіти не перебувають у користуванні учасників процедури закупівлі та не є їх потужностями у розумінні Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів». Відповідно учасник не має правових підстав здійснювати на таких об'єктах господарську діяльність, впроваджувати систему НАССР, проходити державний аудит або отримувати сертифікати щодо потужностей, які йому не належать та не перебувають у його користуванні. Відповідно до частини другої статті 21 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» оператори ринку зобов'язані розробити, запровадити та застосовувати постійно діючі процедури, засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР). Таким чином, система НАССР впроваджується не щодо будь-якого об’єкта, на якому потенційно може здійснюватися діяльність у майбутньому, а щодо потужностей, які фактично використовуються оператором ринку на законних підставах. Крім того, відповідно до статті 20 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» саме оператор ринку несе відповідальність за дотримання вимог законодавства про безпечність харчових продуктів на всіх стадіях виробництва та обігу харчових продуктів, які перебувають під його контролем. Отже, Замовник має право перевірити, чи є учасник діючим оператором ринку, який уже впровадив систему управління безпечністю харчових продуктів на власних або законно використовуваних потужностях. Вимога щодо надання сертифіката ISO 22000 та акта (звіту) аудиту НАССР саме стосовно потужностей, зазначених учасником у складі тендерної пропозиції, спрямована не на звуження конкуренції, а на підтвердження того, що система управління безпечністю харчових продуктів фактично функціонує на виробничих потужностях, які перебувають під контролем учасника як оператора ринку. Доводи Скаржника про необхідність підтвердження функціонування системи НАССР саме на харчоблоках закладів освіти є необґрунтованими також з огляду на те, що до укладення договору про закупівлю учасник не має права користування зазначеними приміщеннями, а отже не може здійснювати на них діяльність оператора ринку, впроваджувати процедури НАССР або проходити аудит щодо таких потужностей. Крім того, відповідно до пункту 28 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, та статті 16 Закону України «Про публічні закупівлі» Замовник має право встановлювати кваліфікаційні критерії щодо наявності обладнання, матеріально-технічної бази та технологій, необхідних для належного виконання договору, а стаття 22 цього Закону надає право визначати спосіб документального підтвердження відповідності таким вимогам. Встановлена Замовником вимога застосовується однаково до всіх учасників процедури закупівлі, не містить вимог щодо конкретної адреси потужності, форми власності або конкретного органу сертифікації, а тому сама по собі не свідчить про дискримінацію учасників. 1.3. Щодо доводів Скаржника про внутрішню суперечність тендерної документації Твердження Скаржника про наявність внутрішньої суперечності між положеннями Додатка 1.1, Додатка 2 та пунктами 1.1, 5.8 і 5.9 Додатка 1 до тендерної документації є безпідставним, оскільки ґрунтується на ототожненні двох різних правових категорій: місця надання послуг та матеріально-технічної бази учасника, необхідної для їх належного виконання. Тендерною документацією визначено, що приготування та видача готових страв здійснюватиметься у харчоблоках закладів освіти Замовника, які є місцем виконання договору. Водночас це не виключає обов’язку учасника підтвердити наявність матеріально-технічної бази, достатньої для виконання договору. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про публічні закупівлі» Замовник має право встановлювати кваліфікаційний критерій щодо наявності обладнання, матеріально-технічної бази та технологій. Метою такого критерію є підтвердження спроможності учасника виконати договір, а не лише підтвердження місця надання послуг. Крім безпосереднього приготування страв, організація харчування включає закупівлю, приймання, транспортування, зберігання продуктів, забезпечення простежуваності та виконання вимог щодо безпечності харчових продуктів. Відповідно до статті 20 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» саме оператор ринку несе відповідальність за дотримання вимог законодавства на всіх стадіях виробництва та обігу харчових продуктів. До моменту укладення договору учасник не має правових підстав користуватися харчоблоками закладів освіти, а тому Замовник не може перевірити його матеріально-технічну спроможність через потужності, які ще не перебувають у його користуванні. Саме тому підтвердження відповідності кваліфікаційним критеріям здійснюється шляхом подання документів щодо ВЛАСНИХ або законно використовуваних виробничих потужностей учасника. Вимоги пунктів 5.8 та 5.9 Додатка 1 щодо надання сертифіката ISO 22000 та акта (звіту) аудиту НАССР також не суперечать визначеному місцю надання послуг. Відповідно до частини другої статті 20 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» оператор ринку зобов’язаний розробити, запровадити та застосовувати постійно діючі процедури, засновані на принципах НАССР. До укладення договору учасник не здійснює діяльність на харчоблоках Замовника, тому підтвердження функціонування системи управління безпечністю харчових продуктів об'єктивно може бути надано лише щодо потужностей, які він фактично використовує у своїй господарській діяльності. Посилання Скаржника на частину третю статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» є безпідставним, оскільки зазначена норма надає Замовнику право включати до тендерної документації іншу інформацію та вимоги, необхідні для належного проведення закупівлі. Водночас принцип недискримінації учасників визначений статтею 5 Закону. Таким чином, між положеннями тендерної документації відсутня будь-яка внутрішня суперечність. Визначення місця надання послуг та встановлення кваліфікаційних вимог щодо матеріально-технічної бази учасника регулюють різні аспекти процедури закупівлі, відповідають статтям 5, 16 та 22 Закону України «Про публічні закупівлі» та спрямовані виключно на підтвердження спроможності учасника належним чином виконати договір про закупівлю. 2. Щодо доводів Скаржника стосовно дискримінаційності вимоги про надання сертифіката ДСТУ ISO 22000:2019 Доводи Скаржника про дискримінаційний характер вимоги щодо надання сертифіката відповідності системи управління безпечністю харчових продуктів ДСТУ ISO 22000:2019 є безпідставними та ґрунтуються на неправильному розумінні змісту вимог тендерної документації. Замовником не встановлювалася вимога щодо наявності сертифіката певної форми, виданого конкретним органом сертифікації або із дослівним відтворенням окремих словосполучень. Метою встановленої вимоги є підтвердження того, що сфера сертифікації учасника охоплює саме той вид діяльності, який є предметом даної закупівлі, а саме діяльність, пов’язану з організацією харчування, приготуванням, постачанням та забезпеченням безпечності харчових продуктів. При цьому тендерна документація не містить вимоги щодо буквального відтворення окремих словосполучень у тексті сертифіката. Вирішальним є зміст сфери сертифікації та її відповідність предмету закупівлі. Якщо сертифікат підтверджує функціонування системи управління безпечністю харчових продуктів щодо діяльності, пов’язаної із виробництвом готової їжі, організацією чи наданням послуг харчування, шкільним харчуванням або кейтеринговими послугами, такий документ оцінюється Замовником комплексно, а не виключно за буквальним співпадінням окремих формулювань. Предметом закупівлі є послуги з організації харчування дітей у закладах освіти, що належать до сфери підвищеної відповідальності, оскільки пов’язані із забезпеченням безпечності харчування дітей. Саме тому Замовник вправі перевірити, чи функціонує у учасника система управління безпечністю харчових продуктів стосовно виду діяльності, який відповідає предмету закупівлі. Відповідно до частини другої статті 20 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» оператори ринку зобов’язані розробити, запровадити та застосовувати постійно діючі процедури, засновані на принципах НАССР. Сертифікат ISO 22000 є одним із документів, що підтверджує функціонування системи управління безпечністю харчових продуктів у діяльності оператора ринку, хоча сам по собі не є обов’язковим документом відповідно до зазначеного Закону. Встановлюючи вимогу щодо сфери сертифікації, Замовник мав на меті підтвердити, що система управління безпечністю харчових продуктів охоплює саме діяльність з організації харчування, а не інші види діяльності у харчовому ланцюзі, які не пов’язані з предметом закупівлі. Посилання Скаржника на відмінності у формулюваннях окремих сфер сертифікації не свідчить про дискримінаційний характер вимоги саме по собі. Різні акредитовані органи сертифікації можуть застосовувати різні редакційні формулювання сфери сертифікації, однак вирішальним є не буквальний збіг окремих слів, а підтвердження того, що сфера сертифікації охоплює діяльність, яка є предметом закупівлі. Якщо поданий учасником сертифікат підтверджує функціонування системи управління безпечністю харчових продуктів щодо виробництва готової їжі, надання послуг харчування, шкільного харчування або кейтерингових послуг, питання відповідності такого документа вимогам тендерної документації підлягає оцінці Замовником під час розгляду тендерної пропозиції з урахуванням змісту сертифіката в цілому, а не виключно буквального співпадіння окремих словосполучень. Отже, вимога тендерної документації спрямована на перевірку відповідності системи управління безпечністю харчових продуктів предмету закупівлі та однаково застосовується до всіх потенційних учасників. Сам по собі факт використання іншим органом сертифікації дещо відмінної термінології не може свідчити про дискримінаційний характер встановленої Замовником вимоги. Також, Скаржником не надано жодного належного доказу того, що встановлені Замовником вимоги можуть бути виконані лише обмеженим колом суб’єктів господарювання або що вони орієнтовані на конкретного учасника. Навпаки, вимоги тендерної документації однаково застосовуються до всіх потенційних учасників, допускають підтвердження як власними, так і орендованими виробничими потужностями, не встановлюють вимог щодо конкретної адреси, площі чи форми власності таких потужностей, а тому відповідають принципам добросовісної конкуренції, пропорційності та недискримінації, визначеним Законом України «Про публічні закупівлі».
Пункт скарги, до якого відноситься пояснення: b2f0027ef979415fb9c6694e499f1297
Дата опублікування: 23.07.2026 16:30
Автор: Замовник