-
Відкриті торги з особливостями
-
Однолотова
-
КЕП
- 1
24310000-0 Основні неорганічні хімічні речовини (гіпохлорит натрію)
Призупинено
5 761 110.00
UAH без ПДВ
Період оскарження:
08.09.2025 10:59 - 13.09.2025 00:00
Скарга
Прийнята до розгляду
КЕП
Скарга на вимоги тендерної документації
Номер:
581b204d4457499fa871b80bf00377cf
Ідентифікатор запиту:
UA-2025-09-08-002903-a.c1
Назва:
Скарга на вимоги тендерної документації
Скарга:
Пов'язані документи:
Учасник
- Скарга на документацію Запоріжжя.docx 12.09.2025 11:47
- Постанова КМУ №1598.docx 12.09.2025 11:47
- 08.09.2025 Додаток № 3 оновлений проєкт договору гіпохлорит (1).doc 12.09.2025 11:47
- сертифікат 14001.pdf 12.09.2025 11:47
- 08.09.2025 Оголошення ТД з особливостями гіпохлорит натрію зі змінами 10.09.2025 (1).doc 12.09.2025 11:47
- Скарга на документацію Запоріжжя.pdf 12.09.2025 11:47
- Скарга на документацію Запоріжжя.pdf.asice 12.09.2025 11:47
- Скарга на документацію Запоріжжя_Validation_Report.pdf 12.09.2025 11:47
- 10012-1.pdf 12.09.2025 11:47
- sign.p7s 12.09.2025 11:52
- Заперечення на пояснення Замовника.pdf 18.09.2025 13:29
- Заперечення на пояснення Замовника.docx 18.09.2025 13:30
- Рішення від 15.09.2025 №14083.pdf 15.09.2025 13:25
- 17.09.2025 Відповідь АМКУ на скаргу від ТОВ Гідрохім.pdf 17.09.2025 14:02
- 2025-09-17 відповідь на скаргу в АМКУ гіпохлорит натрію.docx 17.09.2025 14:02
Дата прийняття скарги до розгляду:
12.09.2025 12:09
Дата розгляду скарги:
22.09.2025 10:00
Місце розгляду скарги:
Антимонопольний комітет України
Дата прийняття рішення про прийняття скарги до розгляду:
15.09.2025 13:25
Пункт скарги
Порядковий номер пункту скарги:
1
Номер:
59f3788f81e94dacbd4691135f3e22ba
Заголовок пункту скарги:
Різні вимоги в тендерній документації щодо надання заявок на поставку
Тип пов'язаного елемента:
Скарга на закупівлю
Тип порушення:
Порушення, пов'язані з вимогами законодавства
Ідентифікатор класифікації:
Технічна специфікація предмета закупівлі
Тип порушення:
Технічна специфікація предмета закупівлі
Опис суті пункту скарги:
Згідно Додатку №2 до тендерної документації «Інформація про необхідні технічні, якісні, кількісні та інші характеристики щодо предмета закупівлі (технічне завдання)»:
«Товар повинен бути поставлений не пізніше ніж за 5 календарних днів з моменту подання заявки (письмової або усної).»
Згідно п.5.2. Додатку №3 до тендерної документації «Проєкт договору (який буде укладено за результатами закупівлі)»:
«5.2. Товар вказаний в п 1.1. даного Договору, поставляється покупцю партіями, згідно заявок Покупця протягом 5-ти календарних днів з дати надання заявки на електронну адресу Постачальника відповідно до умов договору»
Суть дискримінації полягає в наступному.
У різних положеннях/вимогах тендерної документації встановлено взаємовиключні умови щодо моменту, з якого починається перебіг строку поставки. В Додатку №2 передбачена можливість подання заявки усно, і саме з цього моменту Замовник вважає, що учасник повинен здійснити поставку впродовж 5 календарних днів. Водночас, у Додатку №3 (Проєкт договору) чітко зазначено, що відлік строку починається лише з моменту отримання постачальником заявки на електронну адресу.
Таким чином, тендерна документація містить дві різні правові конструкції, які кардинально впливають на порядок виконання зобов’язань учасником та не узгоджуються між собою.
Якщо виходити з редакції Додатку №2, строк починає спливати навіть з моменту усної заявки, яка жодним чином документально не фіксується та не підтверджується. Це створює для учасника необґрунтовані ризики бути безпідставно звинуваченим у простроченні поставки. Натомість, редакція Додатку №3 передбачає більш зрозумілий порядок – лише письмову електронну заявку, яка фіксується та може бути підтверджена сторонами.
Наявність таких суперечностей у тендерній документації фактично позбавляє Скаржника можливості належним чином підготувати тендерну пропозицію, адже відсутнє чітке та однозначне визначення моменту початку перебігу строку поставки. Це порушує принципи прозорості, відкритості та рівного ставлення до учасників, визначені у ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі». Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 22 цього ж Закону, тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію або призводять до дискримінації учасників.
У даному випадку вимоги сформульовані таким чином, що надають Замовнику можливість довільного трактування порядку поставки та створюють невиправдано високі ризики для учасників та Скаржника, що фактично зменшує коло потенційних учасників процедури закупівлі.
«Товар повинен бути поставлений не пізніше ніж за 5 календарних днів з моменту подання заявки (письмової або усної).»
Згідно п.5.2. Додатку №3 до тендерної документації «Проєкт договору (який буде укладено за результатами закупівлі)»:
«5.2. Товар вказаний в п 1.1. даного Договору, поставляється покупцю партіями, згідно заявок Покупця протягом 5-ти календарних днів з дати надання заявки на електронну адресу Постачальника відповідно до умов договору»
Суть дискримінації полягає в наступному.
У різних положеннях/вимогах тендерної документації встановлено взаємовиключні умови щодо моменту, з якого починається перебіг строку поставки. В Додатку №2 передбачена можливість подання заявки усно, і саме з цього моменту Замовник вважає, що учасник повинен здійснити поставку впродовж 5 календарних днів. Водночас, у Додатку №3 (Проєкт договору) чітко зазначено, що відлік строку починається лише з моменту отримання постачальником заявки на електронну адресу.
Таким чином, тендерна документація містить дві різні правові конструкції, які кардинально впливають на порядок виконання зобов’язань учасником та не узгоджуються між собою.
Якщо виходити з редакції Додатку №2, строк починає спливати навіть з моменту усної заявки, яка жодним чином документально не фіксується та не підтверджується. Це створює для учасника необґрунтовані ризики бути безпідставно звинуваченим у простроченні поставки. Натомість, редакція Додатку №3 передбачає більш зрозумілий порядок – лише письмову електронну заявку, яка фіксується та може бути підтверджена сторонами.
Наявність таких суперечностей у тендерній документації фактично позбавляє Скаржника можливості належним чином підготувати тендерну пропозицію, адже відсутнє чітке та однозначне визначення моменту початку перебігу строку поставки. Це порушує принципи прозорості, відкритості та рівного ставлення до учасників, визначені у ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі». Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 22 цього ж Закону, тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію або призводять до дискримінації учасників.
У даному випадку вимоги сформульовані таким чином, що надають Замовнику можливість довільного трактування порядку поставки та створюють невиправдано високі ризики для учасників та Скаржника, що фактично зменшує коло потенційних учасників процедури закупівлі.
×
-
Назва доказу:
Додаток 2 до тендерної документації
-
Повʼязаний документ:
08.09.2025 Оголошення ТД з особливостями гіпохлорит натрію зі змінами 10.09.2025 (1).doc
-
-
Назва доказу:
Проєкт договру
-
Повʼязаний документ:
08.09.2025 Додаток № 3 оновлений проєкт договору гіпохлорит (1).doc
Вимоги:
Зобов'язати замовника внести зміни до тендерної документації
×
-
просимо орган оскарження зобов’язати Замовника усунути виявлені суперечності та привести положення Додатку №2 та Додатку №3 у відповідність одне до одного шляхом чіткого визначення порядку та способу подання заявки, а також моменту, з якого починає обчислюватися строк поставки товару.
Порядковий номер пункту скарги:
2
Номер:
9e30fed624484380833a458abd541ee3
Заголовок пункту скарги:
Дискримінаційна конкретизація сфери вимірювань в сертифікаті комерційною назвою товару
Тип пов'язаного елемента:
Скарга на закупівлю
Тип порушення:
Порушення, пов'язані з вимогами законодавства
Ідентифікатор класифікації:
Технічна специфікація предмета закупівлі
Тип порушення:
Технічна специфікація предмета закупівлі
Опис суті пункту скарги:
Згідно Додатку №2 до тендерної документації «Інформація про необхідні технічні, якісні, кількісні та інші характеристики щодо предмета закупівлі (технічне завдання)»:
«На підтвердження можливості проведення аналізів виробником товару, що пропонує, Учасник у складі пропозиції має надати свідоцтво/сертифікат про технічну компетентність лабораторії виробника продукції, що видана у встановленому порядку (сфера акредитації – гіпохлорит натрію марки «А») відповідно до ДСТУ ISO 10012:2005 «Системи керування вимірюванням. Вимоги до процесів вимірювання та вимірювального обладнання».
Така сама вимога дублюється в п. 14 Додатку №4 до тендерної документації «Перелік всіх документів та/або всієї інформації, які подаються учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції»
Суть дискримінації полягає в наступному.
У тендерній документації міститься вимога щодо надання учасником сертифіката/свідоцтва про технічну компетентність лабораторії виробника продукції, який має бути виданий у встановленому порядку та мати сферу акредитації саме для гіпохлориту натрію марки «А» відповідно до ДСТУ ISO 10012:2005 «Системи керування вимірюванням. Вимоги до процесів вимірювання та вимірювального обладнання».
Скаржник має сертифікат № UA.СУ.10012.250728.01-25 відповідно до ДСТУ ISO 10012:2005 «Системи керування вимірюванням. Вимоги до процесів вимірювання та вимірювального обладнання» (додається до скарги).
Відповідно до п.3.2. ТУ У 20.1-44322406-002:2024 Гіпохлорит натрію. Технічні умови за органолептичними та фізико-хімічними властивостями засобу, реагент гіпохлорит натрію поділяється на гіпохлорит натрію марка А, гіпохлорит натрію марка Б, гіпохлорит натрію технічний 120М.
Сертифікат, який надається Скаржником, виданий за тим самим стандартом ДСТУ ISO 10012:2005 «Системи керування вимірюванням. Вимоги до процесів вимірювання та вимірювального обладнання» і його сфера вимірювань охоплює весь гіпохлорит натрію, виготовлений відповідно до ТУ У 20.1-44322406-002:2024 та незалежно від марки, включно з усіма марками продукції. Проте, сертифікат не містить конкретного зазначення марки «А», оскільки стандартні сертифікаційні документи видаються на лабораторію та сферу вимірювань продукції в цілому, а не на окремі умовні підкатегорії або комерційні марки.
сертифікат, що надається Скаржником, повністю охоплює всі показники, зазначені в Додатку №2 до тендерної документації, та підтверджує можливість проведення точних і достовірних аналізів гіпохлориту натрію незалежно від його марки, що забезпечує виконання вимог тендерної документації щодо технічних характеристик продукції.
Також, термінологія сертифіката № UA.СУ.10012.250728.01-25 відрізняється від вимоги документації: тендер вимагає «сферу акредитації», тоді як наш сертифікат вказує «сферу вимірювань». Наявність такої різниці є технічною, а не суттєвою, і не впливає на здатність лабораторії виконувати необхідні аналізи, але може стати підставою для безпідставного відхилення тендерної пропозиції Скаржника.
Вимога тендерної документації щодо обов’язкового зазначення марки «А» в сфері акредитації не має обґрунтування у законодавстві та нормативних актах і є фактично технічною деталізацією, яка не впливає на здатність лабораторії проводити необхідні аналізи. Водночас формулювання «марка А» створює дискримінаційний умови, оскільки потенційні учасники з діючими сертифікатами ISO 10012:2005, що підтверджують компетентність лабораторії щодо всього гіпохлориту натрію незалежно від марки, будуть формально не відповідати вимозі тендерної документації.
Це ставить Скаржника у нерівні умови та може призвести до безпідставного відхилення пропозиції, що суперечить принципу недискримінації та рівності учасників, закріпленому у ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі».
Таким чином, вимога вказувати конкретну марку «А» є надмірною та необґрунтованою, оскільки:
- лабораторія має повну компетентність для проведення аналізів усіх марок гіпохлориту натрію, включно з тією, що пропонується відповідно до ТУ У 20.1-44322406-002:2024.
- сертифікати ISO 10012:2005 видаються за сферою вимірювань, а не комерційними марками продукції;
- формулювання «марка А» створює ризики дискримінації та обмежує конкуренцію серед учасників.
Враховуючи викладене, просимо орган оскарження зобов’язати Замовника дозволити використовувати сертифікати з правильною сферою вимірювань ISO 10012:2005 для підтвердження компетентності лабораторії щодо гіпохлориту натрію, без обов’язкового зазначення марки «А», оскільки це технічно неможливо і дискримінаційно обмежує участь у закупівлі.
«На підтвердження можливості проведення аналізів виробником товару, що пропонує, Учасник у складі пропозиції має надати свідоцтво/сертифікат про технічну компетентність лабораторії виробника продукції, що видана у встановленому порядку (сфера акредитації – гіпохлорит натрію марки «А») відповідно до ДСТУ ISO 10012:2005 «Системи керування вимірюванням. Вимоги до процесів вимірювання та вимірювального обладнання».
Така сама вимога дублюється в п. 14 Додатку №4 до тендерної документації «Перелік всіх документів та/або всієї інформації, які подаються учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції»
Суть дискримінації полягає в наступному.
У тендерній документації міститься вимога щодо надання учасником сертифіката/свідоцтва про технічну компетентність лабораторії виробника продукції, який має бути виданий у встановленому порядку та мати сферу акредитації саме для гіпохлориту натрію марки «А» відповідно до ДСТУ ISO 10012:2005 «Системи керування вимірюванням. Вимоги до процесів вимірювання та вимірювального обладнання».
Скаржник має сертифікат № UA.СУ.10012.250728.01-25 відповідно до ДСТУ ISO 10012:2005 «Системи керування вимірюванням. Вимоги до процесів вимірювання та вимірювального обладнання» (додається до скарги).
Відповідно до п.3.2. ТУ У 20.1-44322406-002:2024 Гіпохлорит натрію. Технічні умови за органолептичними та фізико-хімічними властивостями засобу, реагент гіпохлорит натрію поділяється на гіпохлорит натрію марка А, гіпохлорит натрію марка Б, гіпохлорит натрію технічний 120М.
Сертифікат, який надається Скаржником, виданий за тим самим стандартом ДСТУ ISO 10012:2005 «Системи керування вимірюванням. Вимоги до процесів вимірювання та вимірювального обладнання» і його сфера вимірювань охоплює весь гіпохлорит натрію, виготовлений відповідно до ТУ У 20.1-44322406-002:2024 та незалежно від марки, включно з усіма марками продукції. Проте, сертифікат не містить конкретного зазначення марки «А», оскільки стандартні сертифікаційні документи видаються на лабораторію та сферу вимірювань продукції в цілому, а не на окремі умовні підкатегорії або комерційні марки.
сертифікат, що надається Скаржником, повністю охоплює всі показники, зазначені в Додатку №2 до тендерної документації, та підтверджує можливість проведення точних і достовірних аналізів гіпохлориту натрію незалежно від його марки, що забезпечує виконання вимог тендерної документації щодо технічних характеристик продукції.
Також, термінологія сертифіката № UA.СУ.10012.250728.01-25 відрізняється від вимоги документації: тендер вимагає «сферу акредитації», тоді як наш сертифікат вказує «сферу вимірювань». Наявність такої різниці є технічною, а не суттєвою, і не впливає на здатність лабораторії виконувати необхідні аналізи, але може стати підставою для безпідставного відхилення тендерної пропозиції Скаржника.
Вимога тендерної документації щодо обов’язкового зазначення марки «А» в сфері акредитації не має обґрунтування у законодавстві та нормативних актах і є фактично технічною деталізацією, яка не впливає на здатність лабораторії проводити необхідні аналізи. Водночас формулювання «марка А» створює дискримінаційний умови, оскільки потенційні учасники з діючими сертифікатами ISO 10012:2005, що підтверджують компетентність лабораторії щодо всього гіпохлориту натрію незалежно від марки, будуть формально не відповідати вимозі тендерної документації.
Це ставить Скаржника у нерівні умови та може призвести до безпідставного відхилення пропозиції, що суперечить принципу недискримінації та рівності учасників, закріпленому у ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі».
Таким чином, вимога вказувати конкретну марку «А» є надмірною та необґрунтованою, оскільки:
- лабораторія має повну компетентність для проведення аналізів усіх марок гіпохлориту натрію, включно з тією, що пропонується відповідно до ТУ У 20.1-44322406-002:2024.
- сертифікати ISO 10012:2005 видаються за сферою вимірювань, а не комерційними марками продукції;
- формулювання «марка А» створює ризики дискримінації та обмежує конкуренцію серед учасників.
Враховуючи викладене, просимо орган оскарження зобов’язати Замовника дозволити використовувати сертифікати з правильною сферою вимірювань ISO 10012:2005 для підтвердження компетентності лабораторії щодо гіпохлориту натрію, без обов’язкового зазначення марки «А», оскільки це технічно неможливо і дискримінаційно обмежує участь у закупівлі.
×
-
Назва доказу:
Сертифікат ISO 10012:2005
-
Повʼязаний документ:
10012-1.pdf
Вимоги:
Зобов'язати замовника внести зміни до тендерної документації
×
-
Зобов'язати замовника внести зміни та викласти в новій редакції
Порядковий номер пункту скарги:
3
Номер:
2a51cea9c41c4238b76f26fd16254de5
Заголовок пункту скарги:
Вимога про надання документи, який не є обов'язковим
Тип пов'язаного елемента:
Скарга на закупівлю
Тип порушення:
Порушення, пов'язані з вимогами законодавства
Ідентифікатор класифікації:
Технічна специфікація предмета закупівлі
Тип порушення:
Технічна специфікація предмета закупівлі
Опис суті пункту скарги:
Згідно Додатку №2 до тендерної документації «Інформація про необхідні технічні, якісні, кількісні та інші характеристики щодо предмета закупівлі (технічне завдання)»:
«У складі тендерної пропозиції необхідно надати:
Лист в довільній формі про те, що при поставці товару Учасник зобов'язується застосовувати заходи із захисту довкілля, зокрема, з інформацією щодо наявності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та про сплату екологічного податку за останній звітній квартал. На підтвердження інформації учасник надає:
- Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що видано у відповідності Закону України «Про охорону атмосферного повітря». Дозвільний документ надається у повному обсязі із зазначенням стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин, що свідчать про наявність в учасника/виробника/постачальника потужностей для здійснення діяльності з виробництва та зберігання гіпохлорит натрію (наприклад, ємностей для зберігання гіпохлорит натрію, обладнання лабораторії та ін.).
- Декларацію зі сплати екологічного податку за останній звітній квартал, що сплачено учасником/виробником/постачальником – підприємством на чиє ім’я видано дозвільний документ, що надано учасником на виконання вимог зазначених вище.»
Така сама вимога дублюється в п. 19 Додатку №4 до тендерної документації «Перелік всіх документів та/або всієї інформації, які подаються учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції»
Суть дискримінації полягає в наступному.
Скаржник вважає цю вимогу дискримінаційною, необґрунтованою та такою, що створює надмірні бар’єри для участі інших учасників, зокрема через те, що відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров’я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001р., №1598 «Про затвердження переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, фізичних та біологічних факторів, викиди і вивільнення яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню» визначено Перелік найбільш поширених та небезпечних забруднюючих речовин. В даному Переліку відсутні речовини викиди яких забруднюють атмосферне повітря при виробництві гіпохлориту натрію (NaOCl), так в переліку містяться наступні сполуки:
- Озон (O₃) – у процесі виробництва NaOCl не утворюється. Озон утворюється переважно у фотохімічних реакціях або в озонаторах.
- Формальдегід – не має відношення, не утворюється у процесі виробництва NaOCl.
- Суспендовані тверді частинки (пил, волокна) – при виробництві NaOCl теж не характерні, але можуть з’являтися як вторинні забруднення від допоміжних операцій (наприклад, транспортування сухих реагентів, якщо використовується сода чи вапно).
- Органічні аміни – не утворюються, оскільки в технології виробництва NaOCl немає органіки.
- Леткі органічні сполуки – не характерні, бо процес виробництва NaOCl суто неорганічний.
- Стійкі органічні сполуки – теж не характерні для виробництва NaOCl.
- Бром та його сполуки – можуть бути лише, якщо використовується сировина з домішками брому (наприклад, хлор технічний може мати сліди Br₂). Але це мізерні концентрації, здебільшого не враховуються виробництва NaOCl.
- Фреони – у процесі виробництва NaOCl не утворюється.
- Дикофол (пестицид) – у процесі виробництва NaOCl не утворюється.
- PFOA, PFHxS та інші фторовані сполуки – у виробництві NaOCl не утворюються.
Враховуючи відсутність у Переліку речовин, які б утворювались при виробництві гіпохлориту натрію, Скаржник законодавчо не зобов’язаний отримувати відповідний дозвіл.
Постанова КМУ від 13.03.2002 № 302 «Порядок видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами» прямо визначає, що обов’язок отримання дозволу виникає виключно у разі наявності стаціонарних джерел. Якщо ж такі джерела відсутні або обсяги викидів менші за нормативно встановлені межі, суб’єкт господарювання може здійснювати діяльність без отримання дозволу та, у разі необхідності, подати декларацію про відсутність викидів. Відповідно, вимога надавати дозвіл не відповідає законодавству і не може слугувати підтвердженням наявності виробничих потужностей.
Обов’язок сплати екологічного податку, встановлений статтями 240–250 Податкового кодексу України, виникає лише у разі фактичного здійснення викидів забруднюючих речовин. Оскільки, Скаржник не здійснює викидів, обов’язок зі сплати такого податку законом не передбачено. Вимога надання декларації про сплату екологічного податку у таких обставинах є безпідставною та необґрунтованою.
Крім того, слід враховувати, що на період дії воєнного стану відповідно до статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та Постанови КМУ від 18.03.2022 № 314, суб’єкти господарювання звільнені від обов’язку отримувати нові дозвільні документи та подавати декларації, якщо вони здійснюють діяльність у межах, передбачених чинними дозволами або нормами законодавства. Таким чином, на сьогоднішній день обов’язок надавати дозвіл і декларацію тимчасово відсутній, що робить вимогу Замовника ще більш необґрунтованою.
Важливо зазначити, що вимога надати дозвіл саме для підтвердження наявності виробничих потужностей є непропорційною та невиправданою. Наявність лабораторії, ємностей для зберігання продукції та обладнання може бути підтверджена іншими документами. Відсутність дозволу на викиди не впливає на здатність забезпечити виробництво та якість продукції, що поставляється, а обов’язкова вимога його надання створює формальні перешкоди для участі учасників, зокрема, Скаржника.
Також слід підкреслити, що предметом закупівлі є гіпохлорит натрію, а не здійснення діяльності з викидів забруднюючих речовин. Встановлення вимоги надання дозвільних документів не має прямого відношення до якості та відповідності товару технічним умовам, а зосереджує оцінку на додаткових формальних документах, що не впливають на результат закупівлі. Таким чином, вимога є надмірною та необґрунтованою.
З практичної точки зору, на ринку існує дуже обмежена кількість виробників, які мають стаціонарні джерела викидів та відповідні дозволи і декларації. За даними системи ProZorro, лише один учасник-виробник має такі документи. Але такий учасник здійснює не лише виробництво гіпохлориту натрію, а і має виробничі потужності для здійснення діяльності з небезпечними хімічними речовинами 1 та 2 класу небезпеки, тому і має відповідний дозвіл. Встановлення обов’язкової вимоги на їх наявність фактично створює штучне обмеження конкуренції, звужує коло потенційних учасників до мінімальної кількості компаній та ставить інших учасників, у тому числі Скаржника, у нерівні умови.
Для підтвердження того, що учасник здійснює виробничу діяльність із застосуванням заходів із захисту довкілля, замість вимоги надавати дозвіл на викиди забруднюючих речовин або декларацію про сплату екологічного податку, можна законно вимагати надання сертифіката відповідності системи екологічного менеджменту ISO 14001:2015. Сертифікат ISO 14001:2015 підтверджує, що суб’єкт господарювання має впроваджену систему управління охороною навколишнього середовища, здійснює контроль за впливом своєї діяльності на довкілля, запроваджує заходи щодо запобігання забрудненню, контролює використання ресурсів, дотримується екологічних вимог законодавства та постійно вдосконалює екологічні показники своєї діяльності. Наявність такого сертифіката є достатнім підтвердженням того, що виробництво здійснюється з дотриманням вимог щодо охорони навколишнього середовища, і виключає необхідність надання додаткових дозвільних документів на викиди або декларацій зі сплати податків, що можуть необґрунтовано обмежувати конкуренцію.
Таким чином, вимога Замовника щодо обов’язкового надання дозволу на викиди та декларації про сплату екологічного податку є дискримінаційною, надмірною, необґрунтованою та не відповідає чинному законодавству. Вона обмежує конкуренцію, створює необґрунтовані бар’єри для учасників, не має відношення до предмета закупівлі і може призвести до безпідставного відхилення тендерної пропозиції Скаржника.
«У складі тендерної пропозиції необхідно надати:
Лист в довільній формі про те, що при поставці товару Учасник зобов'язується застосовувати заходи із захисту довкілля, зокрема, з інформацією щодо наявності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та про сплату екологічного податку за останній звітній квартал. На підтвердження інформації учасник надає:
- Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що видано у відповідності Закону України «Про охорону атмосферного повітря». Дозвільний документ надається у повному обсязі із зазначенням стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин, що свідчать про наявність в учасника/виробника/постачальника потужностей для здійснення діяльності з виробництва та зберігання гіпохлорит натрію (наприклад, ємностей для зберігання гіпохлорит натрію, обладнання лабораторії та ін.).
- Декларацію зі сплати екологічного податку за останній звітній квартал, що сплачено учасником/виробником/постачальником – підприємством на чиє ім’я видано дозвільний документ, що надано учасником на виконання вимог зазначених вище.»
Така сама вимога дублюється в п. 19 Додатку №4 до тендерної документації «Перелік всіх документів та/або всієї інформації, які подаються учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції»
Суть дискримінації полягає в наступному.
Скаржник вважає цю вимогу дискримінаційною, необґрунтованою та такою, що створює надмірні бар’єри для участі інших учасників, зокрема через те, що відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров’я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001р., №1598 «Про затвердження переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, фізичних та біологічних факторів, викиди і вивільнення яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню» визначено Перелік найбільш поширених та небезпечних забруднюючих речовин. В даному Переліку відсутні речовини викиди яких забруднюють атмосферне повітря при виробництві гіпохлориту натрію (NaOCl), так в переліку містяться наступні сполуки:
- Озон (O₃) – у процесі виробництва NaOCl не утворюється. Озон утворюється переважно у фотохімічних реакціях або в озонаторах.
- Формальдегід – не має відношення, не утворюється у процесі виробництва NaOCl.
- Суспендовані тверді частинки (пил, волокна) – при виробництві NaOCl теж не характерні, але можуть з’являтися як вторинні забруднення від допоміжних операцій (наприклад, транспортування сухих реагентів, якщо використовується сода чи вапно).
- Органічні аміни – не утворюються, оскільки в технології виробництва NaOCl немає органіки.
- Леткі органічні сполуки – не характерні, бо процес виробництва NaOCl суто неорганічний.
- Стійкі органічні сполуки – теж не характерні для виробництва NaOCl.
- Бром та його сполуки – можуть бути лише, якщо використовується сировина з домішками брому (наприклад, хлор технічний може мати сліди Br₂). Але це мізерні концентрації, здебільшого не враховуються виробництва NaOCl.
- Фреони – у процесі виробництва NaOCl не утворюється.
- Дикофол (пестицид) – у процесі виробництва NaOCl не утворюється.
- PFOA, PFHxS та інші фторовані сполуки – у виробництві NaOCl не утворюються.
Враховуючи відсутність у Переліку речовин, які б утворювались при виробництві гіпохлориту натрію, Скаржник законодавчо не зобов’язаний отримувати відповідний дозвіл.
Постанова КМУ від 13.03.2002 № 302 «Порядок видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами» прямо визначає, що обов’язок отримання дозволу виникає виключно у разі наявності стаціонарних джерел. Якщо ж такі джерела відсутні або обсяги викидів менші за нормативно встановлені межі, суб’єкт господарювання може здійснювати діяльність без отримання дозволу та, у разі необхідності, подати декларацію про відсутність викидів. Відповідно, вимога надавати дозвіл не відповідає законодавству і не може слугувати підтвердженням наявності виробничих потужностей.
Обов’язок сплати екологічного податку, встановлений статтями 240–250 Податкового кодексу України, виникає лише у разі фактичного здійснення викидів забруднюючих речовин. Оскільки, Скаржник не здійснює викидів, обов’язок зі сплати такого податку законом не передбачено. Вимога надання декларації про сплату екологічного податку у таких обставинах є безпідставною та необґрунтованою.
Крім того, слід враховувати, що на період дії воєнного стану відповідно до статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та Постанови КМУ від 18.03.2022 № 314, суб’єкти господарювання звільнені від обов’язку отримувати нові дозвільні документи та подавати декларації, якщо вони здійснюють діяльність у межах, передбачених чинними дозволами або нормами законодавства. Таким чином, на сьогоднішній день обов’язок надавати дозвіл і декларацію тимчасово відсутній, що робить вимогу Замовника ще більш необґрунтованою.
Важливо зазначити, що вимога надати дозвіл саме для підтвердження наявності виробничих потужностей є непропорційною та невиправданою. Наявність лабораторії, ємностей для зберігання продукції та обладнання може бути підтверджена іншими документами. Відсутність дозволу на викиди не впливає на здатність забезпечити виробництво та якість продукції, що поставляється, а обов’язкова вимога його надання створює формальні перешкоди для участі учасників, зокрема, Скаржника.
Також слід підкреслити, що предметом закупівлі є гіпохлорит натрію, а не здійснення діяльності з викидів забруднюючих речовин. Встановлення вимоги надання дозвільних документів не має прямого відношення до якості та відповідності товару технічним умовам, а зосереджує оцінку на додаткових формальних документах, що не впливають на результат закупівлі. Таким чином, вимога є надмірною та необґрунтованою.
З практичної точки зору, на ринку існує дуже обмежена кількість виробників, які мають стаціонарні джерела викидів та відповідні дозволи і декларації. За даними системи ProZorro, лише один учасник-виробник має такі документи. Але такий учасник здійснює не лише виробництво гіпохлориту натрію, а і має виробничі потужності для здійснення діяльності з небезпечними хімічними речовинами 1 та 2 класу небезпеки, тому і має відповідний дозвіл. Встановлення обов’язкової вимоги на їх наявність фактично створює штучне обмеження конкуренції, звужує коло потенційних учасників до мінімальної кількості компаній та ставить інших учасників, у тому числі Скаржника, у нерівні умови.
Для підтвердження того, що учасник здійснює виробничу діяльність із застосуванням заходів із захисту довкілля, замість вимоги надавати дозвіл на викиди забруднюючих речовин або декларацію про сплату екологічного податку, можна законно вимагати надання сертифіката відповідності системи екологічного менеджменту ISO 14001:2015. Сертифікат ISO 14001:2015 підтверджує, що суб’єкт господарювання має впроваджену систему управління охороною навколишнього середовища, здійснює контроль за впливом своєї діяльності на довкілля, запроваджує заходи щодо запобігання забрудненню, контролює використання ресурсів, дотримується екологічних вимог законодавства та постійно вдосконалює екологічні показники своєї діяльності. Наявність такого сертифіката є достатнім підтвердженням того, що виробництво здійснюється з дотриманням вимог щодо охорони навколишнього середовища, і виключає необхідність надання додаткових дозвільних документів на викиди або декларацій зі сплати податків, що можуть необґрунтовано обмежувати конкуренцію.
Таким чином, вимога Замовника щодо обов’язкового надання дозволу на викиди та декларації про сплату екологічного податку є дискримінаційною, надмірною, необґрунтованою та не відповідає чинному законодавству. Вона обмежує конкуренцію, створює необґрунтовані бар’єри для учасників, не має відношення до предмета закупівлі і може призвести до безпідставного відхилення тендерної пропозиції Скаржника.
×
-
Назва доказу:
Сертифікат ISO 14001:2015
-
Повʼязаний документ:
сертифікат 14001.pdf
-
-
Назва доказу:
Постанова КМУ з переліком забруднюючих речовин
-
Повʼязаний документ:
Постанова КМУ №1598.docx
Вимоги:
Зобов'язати замовника внести зміни до тендерної документації
×
-
Зобов'язати Замовника виключити вимогу з тендерної документації
Порядковий номер пункту скарги:
4
Номер:
25d530e0f2a648deb158ab8817b94567
Заголовок пункту скарги:
Обмеження прав Постачальника за умовами проєкту договору
Тип пов'язаного елемента:
Скарга на закупівлю
Тип порушення:
Порушення, пов'язані з вимогами законодавства
Ідентифікатор класифікації:
Умови проекту договору
Тип порушення:
Умови проекту договору
Опис суті пункту скарги:
Згідно п. 11.3. Додатку № 3 до тендерної документації «Проєкт договору (який буде укладено за результатами закупівлі)»:
«11.3. Постачальник не має права без попередньої письмової згоди Покупця відступати третім особам право вимоги до Покупця по зобов’язаннях Покупця перед Постачальником, що виникли з даного Договору. В разі порушення Постачальником умов даного пункту, Постачальник сплачує на користь Покупця штраф в розмірі 100% від суми відступлених прав.»
Суть дискримінації полягає в наступному.
Відповідно до статей 512–516 Цивільного кодексу України, кредитор має право без згоди боржника відступати своє право вимоги іншій особі, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, можливість відступлення права вимоги є однією з основних складових майнових прав кредитора (Постачальника), що прямо передбачено чинним законодавством. Заборона реалізації цього права фактично позбавляє Постачальника можливості користуватися передбаченими законом інструментами залучення фінансування, зокрема, факторинговими послугами, які широко використовуються у сфері господарської діяльності для забезпечення ліквідності та виконання фінансових зобов’язань.
Встановлюючи заборону на відступлення права вимоги та ще й передбачаючи штраф у розмірі 100% від суми відступлених прав, Замовник створює умови, які суттєво обмежують свободу договору для Постачальника та порушують баланс інтересів сторін. Зазначений штраф є непропорційним та носить каральний характер, адже він не пов’язаний із будь-якими реальними збитками Покупця, а покликаний лише утримати Постачальника від реалізації законних прав.
Подібні положення, які обмежують господарську діяльність учасників та позбавляють їх передбачених законодавством майнових прав, не мають жодного відношення до предмета закупівлі й фактично зменшують коло потенційних учасників, які можуть взяти участь у процедурі. Це є прямим порушенням принципів недискримінації та добросовісної конкуренції, закріплених у статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі».
«11.3. Постачальник не має права без попередньої письмової згоди Покупця відступати третім особам право вимоги до Покупця по зобов’язаннях Покупця перед Постачальником, що виникли з даного Договору. В разі порушення Постачальником умов даного пункту, Постачальник сплачує на користь Покупця штраф в розмірі 100% від суми відступлених прав.»
Суть дискримінації полягає в наступному.
Відповідно до статей 512–516 Цивільного кодексу України, кредитор має право без згоди боржника відступати своє право вимоги іншій особі, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, можливість відступлення права вимоги є однією з основних складових майнових прав кредитора (Постачальника), що прямо передбачено чинним законодавством. Заборона реалізації цього права фактично позбавляє Постачальника можливості користуватися передбаченими законом інструментами залучення фінансування, зокрема, факторинговими послугами, які широко використовуються у сфері господарської діяльності для забезпечення ліквідності та виконання фінансових зобов’язань.
Встановлюючи заборону на відступлення права вимоги та ще й передбачаючи штраф у розмірі 100% від суми відступлених прав, Замовник створює умови, які суттєво обмежують свободу договору для Постачальника та порушують баланс інтересів сторін. Зазначений штраф є непропорційним та носить каральний характер, адже він не пов’язаний із будь-якими реальними збитками Покупця, а покликаний лише утримати Постачальника від реалізації законних прав.
Подібні положення, які обмежують господарську діяльність учасників та позбавляють їх передбачених законодавством майнових прав, не мають жодного відношення до предмета закупівлі й фактично зменшують коло потенційних учасників, які можуть взяти участь у процедурі. Це є прямим порушенням принципів недискримінації та добросовісної конкуренції, закріплених у статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі».
×
-
Назва доказу:
Проєкт договору
-
Повʼязаний документ:
08.09.2025 Додаток № 3 оновлений проєкт договору гіпохлорит (1).doc
Вимоги:
Зобов'язати замовника внести зміни до тендерної документації
×
-
Зобов'язати Замовника виключити вимогу з проєкту договору
Запити Органу оскарження
Номер:
f8e0190e221f49fca001693331b2b1dc
Тема запиту:
Заперечення на пояснення Замовника по 4 пункту скарги
Текст запиту:
Скаржник звертає увагу, що Замовник у поясненні фактично не спростовує дискримінаційний характер п. 11.3 Проєкту договору, а лише формально посилається на Цивільний кодекс та типовий характер договору. При цьому, Замовник ігнорує ключовий момент: право відступати право вимоги є основним майновим правом Постачальника. Статті 512–516 ЦКУ надають кредитору право передавати своє право іншій особі без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заборона на відступлення фактично позбавляє Постачальника законного інструменту залучення фінансування, зокрема, факторингових послуг, що широко використовуються для забезпечення ліквідності та виконання фінансових зобов’язань.
Штраф у розмірі 100% суми відступлених прав є непропорційним та каральним. Він не пов’язаний із реальними збитками Покупця і служить виключно для утримання Постачальника від реалізації законного права. Така норма порушує баланс інтересів сторін і обмежує господарську діяльність учасника.
Типова форма договору, на яку посилається Замовник, не виправдовує дискримінацію. Посилання на Положення підприємства не змінює того, що норма обмежує законні майнові права учасника і встановлює умови, що не мають відношення до предмета закупівлі.
Недоведеність негативних наслідків для Замовника не знімає дискримінаційного ефекту п. 11.3. Скаржник не зобов’язаний документально доводити збитки Покупця, щоб показати непропорційність та дискримінаційний характер вимоги.
Отже, п. 11.3 Проєкту договору, який забороняє відступлення права вимоги та встановлює штраф у 100% суми, є дискримінаційним, непропорційним і поза предметом закупівлі, порушує принципи недискримінації та добросовісної конкуренції, закріплені у статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі». Скаржник вважає, що ця норма повинна бути виключена з тендерної документації.
Дата опублікування:
18.09.2025 13:32
Номер:
ae4c80f2879d4766888ce4e8c09b76f2
Тема запиту:
Заперечення на пояснення Замовника по 2 пункту скарги
Текст запиту:
Замовник у своєму поясненні зазначає, що були внесені зміни до тендерної документації, проте, суть вимоги залишилася незмінною – учасник повинен надати сертифікат або свідоцтво про технічну компетентність лабораторії виробника із сферою акредитації саме для гіпохлориту натрію марки «А». Таким чином, дискримінаційна умова збережена.
Варто підкреслити, що стандарт ISO 10012:2005 регулює системи керування вимірюваннями і компетентність лабораторій у сфері вимірювань. Документи, що видаються відповідно до цього стандарту, посвідчують здатність лабораторії проводити вимірювання щодо певної речовини, але не містять деталізації за комерційними марками продукції. Тобто, сфера вимірювань визначається щодо гіпохлориту натрію в цілому, з урахуванням усіх показників, які підлягають контролю, і не розділяється за умовними позначеннями «А», «Б» чи «120М». Вимога зазначати у сертифікаті саме «марка А» є технічно некоректною та суперечить самій природі процедури акредитації лабораторій.
Сертифікат, наданий Скаржником, підтверджує компетентність лабораторії у вимірюваннях гіпохлориту натрію та охоплює всі показники, які визначені у технічному завданні тендерної документації, а саме: зовнішній вигляд, масова частка активного хлору, масова частка лугів у перерахунку на NaOH, масова концентрація заліза, коефіцієнт світлопропускання та густина при температурі 20 °С. Тобто, лабораторія має всі необхідні можливості для проведення аналізів продукції незалежно від її марки, що підтверджує відповідність учасника вимогам тендерної документації.
При цьому Замовник у своїх поясненнях не надав жодного аргументу, чому саме формулювання «марка А» є обов’язковим для підтвердження технічної компетентності лабораторії. Жоден закон, жоден нормативний документ чи технічні умови не вимагають такої деталізації, адже вона не має жодного значення для підтвердження об’єктивної можливості проведення вимірювань.
Таким чином, попри внесені зміни, вимога тендерної документації фактично залишається дискримінаційною і створює ризики для безпідставного відхилення тендерної пропозиції Скаржника, який має чинний сертифікат ISO 10012:2005, що повністю відповідає предмету закупівлі.
Така умова суперечить принципу недискримінації учасників та добросовісної конкуренції, визначеному статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі», і є підставою для зобов’язання Замовника внести зміни до тендерної документації.
Дата опублікування:
18.09.2025 13:30
Номер:
2f53e7df2a7d42889cdff3c6fea2de9a
Тема запиту:
Заперечення на пояснення Замовника по 3 пункту скарги
Текст запиту:
Скаржник звертає увагу, що вимога Замовника щодо надання у складі тендерної пропозиції документів та інформації про заходи із захисту довкілля, зокрема дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та декларації про сплату екологічного податку, є необґрунтованою, надмірною та дискримінаційною.
Замовник у своїй відповіді зазначає, що Скаржник посилається на те, що «на ринку існує дуже обмежена кількість виробників, які мають стаціонарні джерела викидів та відповідні дозволи і декларації», і водночас стверджує, що «Скаржник не може достеменно стверджувати, що переважна більшість виробників гіпохлориту натрію порушують вимоги законодавства». Проте сам Замовник не наводить жодного прикладу, навіть мінімально – щонайменше двох виробників гіпохлориту натрію, які нібито мають такі документи. Таким чином, його твердження виглядає непідтвердженим і суб’єктивним, а фактична обмеженість кола потенційних учасників лишається не доведеною. Отже, прийняти участь у процедурі закупівлі зможе лише той учасник, який має відповідні документи заздалегідь.
Крім того, умови Тендерної документації чітко передбачають, що надання документів має підтверджувати застосування заходів із захисту довкілля. Вимога Замовника щодо надання інформації про «наявність ємностей для зберігання гіпохлориту натрію, обладнання лабораторії та ін.» є непропорційною і не має прямого відношення до застосування заходів із захисту довкілля.
Скаржник також зазначає, що наявність небезпечних властивостей речовини ≠ обов’язок отримувати дозвіл на викиди. Законодавство України чітко розмежовує:
- небезпечні властивості хімічної речовини,
- фактичну наявність викидів у атмосферне повітря від стаціонарних джерел.
Відповідно до Постанови КМУ № 302, обов’язок отримання дозволу виникає лише у випадку наявності стаціонарних джерел викидів. Якщо технологічний процес побудований так, що викиди не утворюються або їх обсяг не перевищує нормативні межі, обов’язку отримувати дозвіл не існує.
Гіпохлорит натрію не входить до Переліку КМУ № 1598, який встановлює вичерпний перелік найбільш поширених і небезпечних речовин, викиди яких підлягають регулюванню. У цьому переліку відсутні речовини, що утворюються при виробництві NaOCl. Отже, вимога Замовника надання дозволу на викиди не ґрунтується на законодавстві і є надмірною.
Замовник фактично встановив вимогу, яку можуть виконати лише окремі виробники, що мають додаткові стаціонарні джерела та дозволи на інші хімічні процеси. Це створює переваги для вузького кола учасників і обмежує конкуренцію. Натомість підтвердження дотримання екологічних вимог може бути забезпечене іншим способом, зокрема сертифікатом ISO 14001:2015, що є міжнародним стандартом у сфері екологічного менеджменту.
Враховуючи викладене, позиція Замовника щодо необхідності надання документів про стаціонарні джерела викидів та дозвільні документи є необґрунтованою, суперечить законодавству України, що підтверджує правомірність пропозиції Скаржника.
Така умова суперечить принципу недискримінації учасників та добросовісної конкуренції, визначеному статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі», і є підставою для зобов’язання Замовника внести зміни до тендерної документації та виключити дискримінаційні вимоги тендерної документації.
Дата опублікування:
18.09.2025 13:31
Номер:
8e9271d0cae247c89ed6152f31971cc2
Тема запиту:
Заперечення на пояснення Замовника по 1 пункту скарги
Текст запиту:
Замовник у своїх поясненнях намагається звести проблему лише до того, що «єдиною умовою для всіх учасників є строк поставки 5 календарних днів». Проте, саме визначення моменту початку перебігу цього строку є ключовим і має істотне значення для виконання договору.
В Додатку №2 чітко передбачено, що заявка може бути подана «письмово або усно». Водночас жоден нормативний акт не визначає порядок документального підтвердження усної заявки. Це означає, що Замовник може на власний розсуд вважати заявку поданою, не маючи при цьому жодного доказу отримання її Постачальником. За таких умов учасник процедури закупівлі фактично позбавлений можливості довести, коли саме він отримав заявку і з якого моменту має відраховуватися строк виконання зобов’язань. Це прямо суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі».
Посилання Замовника на те, що в проєкті договору (Додаток №3) вже чітко врегульовано момент початку перебігу строку - «з дати надання заявки на електронну адресу Постачальника», не знімає проблеми. Тендерна документація є єдиним документом, яким керується учасник при підготовці пропозиції. Вона повинна бути узгодженою та не містити суперечностей. Наявність взаємовиключних положень у різних її частинах створює ситуацію, коли Замовник залишає за собою право довільного тлумачення. Це об’єктивно ставить учасників у стан правової невизначеності.
Фактично, Замовник у Додатку №2 залишив за собою можливість вимагати поставку від учасника вже з моменту «усної заявки». Це не лише порушує принцип рівності учасників, а й створює необґрунтовані ризики для Скаржника бути звинуваченим у простроченні поставки без будь-яких підтверджуючих доказів.
Згідно з ч. 4 ст. 22 Закону України «Про публічні закупівлі», тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників. У даному випадку, суперечливі умови щодо порядку подання заявки та моменту початку відліку строку поставки фактично створюють такі бар’єри, адже учасники не можуть достеменно знати, яку редакцію Замовник застосовуватиме при виконанні договору.
Аргумент Замовника, що «проєкт договору викладено чітко і не допускає подвійного тлумачення», не відповідає дійсності. Якби це було так, положення Додатку №2 не містили б іншої правової конструкції. Суперечність між двома додатками існує об’єктивно та підлягає усуненню.
Отже, Скаржник наполягає, що пояснення Замовника не спростовують наведені в скарзі доводи, а сама наявність у тендерній документації взаємовиключних положень щодо порядку подання заявки та моменту початку відліку строку поставки порушує принципи правової визначеності та рівного ставлення до учасників.
З огляду на викладене, просимо орган оскарження визнати пояснення Замовника безпідставними та зобов’язати Замовника усунути суперечності між положеннями Додатку №2 та Додатку №3 шляхом чіткого і однозначного визначення порядку подання заявки та моменту початку перебігу строку поставки.
Дата опублікування:
18.09.2025 13:29
Номер:
92ca7fe2596c46efb498eace966f7f16
Тема запиту:
За результатами розгляду скарги вважаємо за необхідне повідомити про наступне:
Текст запиту:
1) По пункту 1скарги:
Скаржник вважає вимоги передбачені Додатком 2 та п. 5.2. проєкту договору, в частині термінів поставки товару на адресу Замовника, «взаємовиключними», такими, що містять «дві різні правові конструкції, а тому дискримінаційними по відношенню до Скаржника.
Замовник не може погодитись з такою думкою, з огляду на наступне:
Договір про закупівлю укладається відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України з урахуванням положень статті 41 Закону, крім частин другої – п’ятої, сьомої – дев’ятої статті 41 Закону, та цих особливостей.
Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Проєкт договору про закупівлю повинен містити порядок змін його умов.
Додатком № 2 Замовником передбачено умову: «Товар повинен бути поставлений не пізніше ніж за 5 календарних днів з моменту подання заявки (письмової або усної)». При цьому, Замовник передбачив можливість вибору – усно або письмово.
Далі в проєкті договору, який починає діяти після його укладання, Замовник в п. 5.2. уточнив:
«5.2. Товар вказаний в п 1.1. даного Договору, поставляється покупцю партіями, згідно заявок Покупця протягом 5-ти календарних днів з дати надання заявки на електронну адресу Постачальника відповідно до умов договору
Тобто, єдиним для всіх учасників є умова щодо термінів поставки товару – 5 календарних днів, з моменту подання заявки.
Яким чином, визначення «усно чи письмово» в Додатку 2 і конкретизація умов щодо поставки товару в самому договору є дискримінаційною по відношенню до Скаржника чи інших учасників взагалі не зрозуміло.
Проєкт договору, в частині термінів поставки товару викладено чітко та змістовно, без можливості подвійного тлумачення, відповідає всім вимогам передбаченим законодавством для даного виду предмету закупівлі, а тому вимоги Скаржника є необґрунтованими та безпідставними, а тому відсутні підстави для задоволення Скарги в цій частині.
2) По пункту 2 скарги:
Скаржник вважає вимоги щодо надання сертифікату/свідоцтва про технічну компетентність лабораторії виробника продукції, який має бути виданий у встановленому порядку та мати сферу акредитації саме для гіпохлориту натрію марки «А» відповідно до ДСТУ ISO 10012:2005 «Системи керування вимірюванням. Вимоги до процесів вимірювання та вимірювального обладнання», дискримінаційною вимогою по відношенню до Скаржника.
Замовником з цього приводу були внесені зміни до документації, а саме: «На підтвердження можливості проведення аналізів виробником товару, що пропонує, Учасник у складі пропозиції має надати свідоцтво/сертифікат про технічну компетентність лабораторії виробника продукції, що видана у встановленому порядку (сфера акредитації – гіпохлорит натрію марки «А») відповідно до ДСТУ ISO 10012:2005 «Системи керування вимірюванням. Вимоги до процесів вимірювання та вимірювального обладнання»
3) По пункту 3 скарги.
Скаржник вважає вимоги щодо надання у складі тендерної пропозиції Учасниками листа в довільній формі з інформацією про те, що Учасник зобов'язується застосовувати заходи із захисту довкілля, та з інформацією щодо наявності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та про сплату екологічного податку за останній звітній квартал, з наданням документів, що підтверджують зазначену інформацію, зокрема дозволу на викиди та декларації про сплату екологічного податку, дискримінаційними по відношенню до Скаржника.
На підтвердження своєї позиції, Скаржник посилається на те, що у зв’язку з відсутністю в Переліку найбільш поширених та небезпечних забруднюючих речовин, що затверджено Постановою №1598 від 29.11.2001 року, речовин, які забруднюють атмосферне повітря при виробництві гіпохлориту натрію (NaOCl), то Скаржник не зобов’язаний отримувати відповідний Дозвіл.
При цьому, обов’язок сплати екологічного податку виникає лише у разі фактичного здійснення викидів в атмосферне повітря. Оскільки, Скаржник не здійснює викидів, обов’язок зі сплати такого податку законом не передбачено. Вимога надання декларації про сплату екологічного податку у таких обставинах є безпідставною та необґрунтованою
Замовник не може погодитись з такою позицією Скаржника та має зазначити:
У своїй Скарзі Скаржник зазначає, що він є виробником гіпохлорит натрію, відповідно до ТУ У 20.1-44322406-002:2024.
Гіпохлорит натрію – хімічна речовина, що належить до класу 8 небезпеки – корозійних речовин. Ці речовини викликають сильні хімічні опіки на шкірі та пошкодження очей. Крім того, гіпохлорит натрію може бути токсичним для водних організмів, а його розчини можуть мати довгострокові негативні наслідки для довкілля.
Відповідно до відкритих даних в мережі ІНТЕРНЕТ, процес отримання розчину гіпохлорит натрію доволі складний та передбачає отримання певних хімічних реакцій між різними хімічними речовинами, зокрема рідким хлором (2 клас небезпеки) та розчином каустичної соди, при дотриманні певного температурного режиму, під час виробництва якого задіяні певні агрегати, установки, трубопроводи, інше устаткування.
Відповідно до Закону України «Про охорону атмосферного повітря», - Закон, що спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров’я людей та навколишнє природне середовище, визначає правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря,
забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров’я людини та стан навколишнього природного середовища;
джерело викиду - об’єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин;
З огляду на таке поняття та складний процес виробництва, гіпохлорит натрію – належить до забруднюючих речовин, яке має певне джерело викиду, що надходить в атмосферне повітря.
Атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища.
Порядок проведення робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку суб’єктів господарювання, які отримали такі дозволи, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України №302 від 13.03.2002 року, встановлює єдиний механізм проведення робіт, пов’язаних з видачею, відмовою у видачі, припиненням дії, переоформленням, зупиненням і поновленням дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, та обліку суб’єктів господарювання, які отримали такі дозволи.
Відповідно п. 2 Порядку, -
2) дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл на викиди) - це документ дозвільного характеру у сфері охорони атмосферного повітря, який надає право суб’єктам господарювання експлуатувати об’єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші;
6) об’єкт - одне або кілька стаціонарних джерел викидів, з яких надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин, що розташовані на одному промисловому майданчику та експлуатуються одним суб’єктом господарювання;
8) промисловий майданчик - це частина земної поверхні з визначеним місцем розташування (географічними координатами), на якій розташований об’єкт;
9) стаціонарне джерело - установка, цех, агрегат або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і з якого надходять викиди.
Відповідно до п. 5. Порядку, - Дозвіл на викиди видається суб’єкту господарювання після отримання висновку з оцінки впливу на довкілля, в якому визначено допустимість провадження планованої діяльності, яка відповідно до Закону України “Про оцінку впливу на довкілля” підлягає оцінці впливу на довкілля та визначає екологічні умови її провадження.
Відповідно до статті 2 Закону «Про оцінку впливу на довкілля», оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає: 1) підготовку суб’єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля; 2) проведення громадського обговорення; 3) аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб’єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації; 4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини; 5) врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону; 6) під час здійснення оцінки впливу на довкілля уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган проводить консультації щодо звіту з оцінки впливу на довкілля з іншими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень з питань, що стосуються довкілля. Порядок проведення консультацій з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування щодо оцінки впливу на довкілля та врахування результатів таких консультацій при прийнятті рішення щодо можливості здійснення планованої діяльності встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Такі консультації проводяться у письмовій та/або електронній формі протягом строку громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля. У разі ненадання зауважень та пропозицій протягом визначеного строку для консультацій вважається, що зауваження та пропозиції відсутні. Інформація, надана органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування в рамках консультацій, визначених цим пунктом, вноситься уповноваженим органом до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля протягом одного робочого дня після завершення строку громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля та оприлюднюється засобами Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля.
Відповідно до ст.3. Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», здійснення оцінки впливу на довкілля є обов’язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.
Зокрема, частиною 2 статті 3 Закону, передбачено, що діяльність з «6) хімічного виробництва, в тому числі виробництва основних хімічних речовин, хімічно-біологічне, біотехнічне, фармацевтичне виробництво з використанням хімічних або біологічних процесів, виробництво засобів захисту рослин, регуляторів росту рослин, мінеральних добрив, полімерних і полімервмісних матеріалів, лаків, фарб, еластомерів, пероксидів та інших хімічних речовин; виробництво та зберігання наноматеріалів потужністю понад 10 тонн на рік;
Тобто діяльність суб’єкта господарювання з виробництва хімічної речовини, зокрема – гіпохлорит натрію – можлива після здійснення оцінки впливу на довкілля.
Відповідно до ч. 4. Ст. 3 цього ж Закону, - забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності.
Тобто, з метою провадження діяльності з виробництва хімічної речовини, в тому числі гіпохлорит натрію, суб’єкт господарювання повинен пройти процес оцінки впливу на довкілля, за результатом якого уповноважений орган визначить вплив такої діяльності на довкілля, про що наддасть відповідний висновок. Після отримання висновку, суб’єкт господарювання повинен отримати відповідний Дозвіл.
З огляду на вимоги діючого законодавства України, що викладені вище, думка Скаржника про те, що у зв’язку з відсутністю в Переліку найбільш поширених та небезпечних забруднюючих речовин, що затверджено Постановою №1598 від 29.11.2001 року, речовин, які забруднюють атмосферне повітря при виробництві гіпохлориту натрію (NaOCl), то Скаржник не зобов’язаний отримувати відповідний Дозвіл, є лише суб’єктивною думкою Скаржника, яка не підтверджена жодним нормативним актом законодавства України.
Стаття 11 Закону «Про охорону атмосферного повітря», а тим більше Постанова №1598 від 29.11.2001 року, на які посилається Скаржник у своїй скарзі, не містить жодних виключень щодо необхідності отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин, у зв’язку з наявністю чи відсутністю речовин у переліку. А тому думка Скаржника в цій частині є необґрунтованою та безпідставною.
Відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», вплив на довкілля певної хімічної речовини, під час процесу з виробництва хімічних речовин, повинен встановити виключно уповноважений орган (4) уповноважений територіальний орган - обласні, міські Київська та Севастопольська державні адміністрації (відповідний підрозділ з питань екології та природних ресурсів), орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів; 5) уповноважений центральний орган - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.).
Скаржник, не є уповноваженою організацією яка наділена повноваженнями визначати чи впливає його діяльність з виробництва гіпохлорит натрію на довкілля чи ні.
Скаржник є виробником хімічної речовини, - гіпохлорит натрію, який, маючи намір здійснювати діяльність з виробництва хімічної речовини, зобов’язаний дотримуватись вимог діючого законодавства України, в тому числі Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та «Про оцінку впливу на довкілля», а отже провести оцінку впливу на довкілля та отримати дозвіл, як і всі інші виробники.
Посилання Скаржника на те, що «на ринку існує дуже обмежена кількість виробників, які мають стаціонарні джерела викидів та відповідні дозволи і декларації» є непідтвердженою та необґрунтованою інформацією.
Скаржник не може достеменно стверджувати, що переважна більшість виробників гіпохлорит натрію порушують вимоги законодавства із захисту довкілля та не мають відповідних дозвільних документів та декларацій.
В той час, як Замовник, викладаючи зміст вимог в цій частині, виходить з принципів саме дотримання вимог діючого в Україні законодавства та не має наміру сприяти незаконному провадженню господарській діяльності, зокрема діяльності Скаржника.
На переконання Замовника, своєю скаргою, в цій частині, Скаржник намагається запропонувати до поставки гіпохлорит натрію, виробництво якого здійснюється з порушенням вимог діючого законодавства із захисту довкілля, без сплати відповідних податків до бюджету. Крім того, Скаржник намагається залучити до такої діяльності і Замовника, як покупця незаконно виробленої продукції.
З огляду на викладене, вимоги, які встановив Замовник в тендерній документації в цій частині повністю узгоджуються з вимогами діючого законодавства України, та є обов’язковими для суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність з виробництва хімічних речовин, в тому числі з виробництва гіпохлорит натрію що є предметом закупівлі. А тому відсутні підстави для задоволення Скарги в цій частині.
4) По пункту 4 скарги
Скаржник вважає, що відповідно до статей 512–516 Цивільного кодексу України, кредитор має право без згоди боржника відступати своє право вимоги іншій особі, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, можливість відступлення права вимоги є однією з основних складових майнових прав кредитора (Постачальника), що прямо передбачено чинним законодавством. Заборона реалізації цього права фактично позбавляє Постачальника можливості користуватися передбаченими законом інструментами залучення фінансування, зокрема, факторинговими послугами, які широко використовуються у сфері господарської діяльності для забезпечення ліквідності та виконання фінансових зобов’язань. Встановлюючи заборону на відступлення права вимоги та ще й передбачаючи штраф у розмірі 100% від суми відступлених прав, Замовник створює умови, які суттєво обмежують свободу договору для Постачальника та порушують баланс інтересів сторін. Зазначений штраф є непропорційним та носить каральний характер, адже він не пов’язаний із будь-якими реальними збитками Покупця, а покликаний лише утримати Постачальника від реалізації законних прав. Подібні положення, які обмежують господарську діяльність учасників та позбавляють їх передбачених законодавством майнових прав, не мають жодного відношення до предмета закупівлі й фактично зменшують коло потенційних учасників, які можуть взяти участь у процедурі. Це є прямим порушенням принципів недискримінації та добросовісної конкуренції, закріплених у статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі».
Стаття 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю — господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачені підстави заміни кредитора у зобов'язанні:
1. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:
1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
2) правонаступництва;
3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
2. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
3. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Таким чином, вимога що до зміни Кредитора (Постачальника) не передбачена Проєктом Договору та не суперечить чинному законодавству.
Встановлений штраф не обмежує права Постачальника, а навпаки підкреслює важливість виконання умов договору і не може бути накладений безпідставно.
Додатково звертаємо увагу Органу оскарження на ту обставину, що проєкт договору, наведений у Додатку № 3 до тендерної документації є типовою формою витратного договору, затвердженого на підприємстві Замовника Положенням «Про порядок укладання, реєстрації, виконання та зберігання господарських договорів на КП «Водоканал» № 276/д від 31.07.2020 (зі змінами).
На підставі вищезазначеного вважаємо, що Скаржник не довів та документально не підтвердив неможливість виконати наведені вище умови тендерної документації, а також не надав документального підтвердження, яким чином наведені вище умови документації порушують його права та законні інтереси, пов'язані з участю у закупівлі.
Дата опублікування:
17.09.2025 14:02