• Відкриті торги
  • Безлотова
  • КЕП

Транспортні послуги - ДК 021:2015 - 60140000-1 - нерегулярні пасажирські перевезення (Транспортні послуги - ДК 021:2015 - 60140000-1 - нерегулярні пасажирські перевезення)

Завершена

460 500.00 UAH з ПДВ
мін. крок: 1% або 4 605.00 UAH
Період оскарження: 12.01.2022 14:19 - 24.01.2022 00:00
Вимога
Є відповідь

Недійсність договорів оренди транспортних засобів

Номер: 83eb2ad75b034ffd891b92f98eb5c159
Ідентифікатор запиту: UA-2022-01-12-001636-c.b1
Назва: Недійсність договорів оренди транспортних засобів
Вимога:
ТОВ "Роял Автотранс" були надані договори оренди т/з простої письмової форми. Дані договори оренди транспорних засобів було укладено з порушенням цивільного законодавства. А саме: відповідно до ч.2 ст. 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. В даному випадку власниками т/з АА1295АА, АА5220РО, АА8604ОН є фізичні особи. Згідно ч.1 ст. 220 ЦКУ у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Враховучи вищевикладене, ТОВ "Роял Автолюкс" не має законних підстав для користування даними т/з. Також в документації ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РОЯЛ АВТОТРАНС" договори страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів на автобуси, які були запропоновані ТОВ "Роял Автолюкс", укладено з ТОВ «Фрідом-Бас». Відповідно, страхувальником в даному випадку є інша юридична особа ніж та, що подавла документи на тендерну закупівлю.
Пов'язані документи: Учасник
Вирішення: Шановний учаснику! На вашу вимогу повідомляємо наступне. 1) Щодо першого питання. Відповідно до умов тендерної документації учасники в складі тендерних пропозицій повинні були надати на орендований транспортний засіб: договір оренди (найму) транспортного засобу. Стаття 4 ГК розмежовує відносини у сфері господарювання з іншими видами відносин, зазначаючи, що не є предметом регулювання цього кодексу майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються ЦК. Одночасно вказується, що особливості регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання визначаються саме ГК. Згідно з стст. 24, 25 ЦК фізичною особою як учасником цивільних відносин визнається людина, яка набуває цивільної правоздатності у момент її народження. В абз. 2 ст. 30 ЦК цивільна дієздатність фізичної особи визначається як «здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання». Поряд із цим, у чч. 1, 2 ст. 50 ЦК передбачено право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом. «Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб — підприємців є відкритою». За ч. 1 ст. 128 ГК «громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу». Враховуючи викладене, можна зробити висновок, що в господарських відносинах фізичні особи — підприємці беруть участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх державної реєстрації та внесення відомостей про них до єдиного державного реєстру. Стосовно громадян та юридичних осіб, для яких підприємницька діяльність не є основною, встановлено, що положення ГК поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою (ч. 3 ст. 45 цього Кодексу). Стаття 51 ЦК говорить: «До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин». У зв’язку із цим на фізичних осіб - підприємців й тій частині, що стосується провадження здійснення підприємницької діяльності, поширюються приписи ГК. Однак слід ураховувати, що із цього правила є винятки, які передбачені законодавством або випливають із суті відносин. Наприклад, у разі ліквідації юридичної особи будь-які зобов’язання припиняються, тоді як зі смертю фізичної особи — підприємця вони переходять до спадкоємців. За правилами чч. 1, 4 ст. 209 ЦК, «правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. <…> На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений». На відміну від ч. 2 ст. 799 ЦК, згідно з якою «договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню», приписи §5 «Оренда майна та лізинг» гл. 30 ГК не встановлюють вимог щодо нотаріального посвідчення договорів оренди транспортних засобів, укладених у сфері господарювання. Отже, оскільки ЦК та ГК не вимагають обов’язкового нотаріального посвідчення договорів оренди транспортних засобів, укладених юридичними особами, а правове регулювання підприємницької діяльності юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців є тотожним, приписи ч. 2 ст. 799 ЦК не застосовуються до договорів оренди транспортних засобів, укладених за участю фізичних осіб - підприємців. Також суди давно вже стали на захист платників податків (див. постанову ВГСУ від 15.03.11 р. № 03/2073, а також рішення ВСУ від 18.12.12 р. у справі № 14/5025/1982/11). У них судді дійшли висновку: якщо договір оренди укладено між юрособою та ФОП (або між двома ФОП), тобто між суб’єктами підприємництва, то він не потребує обов’язкового нотаріального посвідчення. Частина 2 ст. 799 ЦКУ тут не застосовується. Відтак було безліч підтверджень цієї судової позиції (див., наприклад, постанову ВГСУ від 02.08.17 р. № 911/2761/16 // http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/68108519; ухвалу ВАСУ від 04.04.17 р. у справі № К/800/26479/16 // http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65967866; п. 1 інформаційного листа ВГСУ від 22.01.13 р. № 01-06/85/2013 та п.п. 3.2 постанови пленуму ВГСУ від 29.05.13 р. № 11). Проте якщо другою стороною договору оренди авто є звичайна фізична особа, то доведеться звернутися до нотаріуса. Адже в разі недотримання нотаріальної форми договору фіскали можуть визнати його нікчемним навіть без рішення суду і з усіма можливими негативними наслідками. І якщо договір оренди автомобіля у фізичної особи точно підлягає нотаріальному посвідченню й суди тут це підтримують (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43533285), то договір оренди у фізичної особи – підприємства НЕ ПІДЛЯГАЄ НОТАРІАЛЬНОМУ ПОСВІДЧЕННЮ. Також додатково зазначаємо, що згідно умов тендерної пропозиції не вимагалося надання нотаріально засвідчених договорів. Учасник в складі своєї пропозиції надав усі необхідні документи, тому підстав для відхилення з даного питання у замовник немає. 2) Щодо другого питання. Відповідно до умов тендерної документації учасники повинні були надати завірену копію договору (поліс, сертифікат) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. В складі тендерної пропозиції учасника ТОВ «РОЯЛ АВТОТРАНС» було надано чотири поліси обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на всі заявлені автомобілі (Поліс № АР/5037825, Поліс № 206973197, Поліс № 207344363, Поліс № 207344202). На момент подання тендерної пропозиції всі поліси страхування були чинними, що повністю відповідає вимогам тендерної документації. Учасник виконав вимогу Замовника, наведену в п. 2 Додаткук 2 до тендерної документації «Інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі: Транспортні послуги - ДК 021:2015 - 60140000-1 - нерегулярні пасажирські перевезення (Транспортні послуги - ДК 021:2015 - 60140000-1 - нерегулярні пасажирські перевезення)» та підтвердив відповідність тендерної пропозиції учасника ТОВ «РОЯЛ АВТОТРАНС» технічним, якісним, кількісним та іншим вимогам до предмета закупівлі, не порушив ні вимоги статті 16 «Кваліфікаційні критерії процедури закупівлі» ЗУ «Про публічні закупівлі», ні вимог зазначених у додатку 2 до тендерної документації. Тому з даного питання у замовника не було підстав для відхилення тендерної пропозиції учасника. Також додатково зазначаємо, що відповідно до пункту 1.6. статті 1 розділу І Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Разом з тим, в цьому Законі у пункті 1.1 статті 1 розділу І є визначення «страхувальники». «Страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу». Відповідно до 4 статті Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суб’єктами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі. Тобто у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» жодним словом не зазначено, що страхувальниками транспортних засобів повинні бути виключно власники транспортних засобів і, відповідно до чинного законодавства, дані автомобілі могли бути застраховані будь-ким. Відповідно до пункту 201.1. статті 201 у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії. А відповідно до вищезазначеного, на момент подання тендерної пропозиції учасника, всі поліси були дійсними. В умовах тендерної документації не має вимог, щодо надання документів, що підтверджує домовленість на оформлення страхового полісу іншим страхувальником ніж власник чи користувач.
Статус вимоги: Не задоволено
Задовільнена: Ні