Придбання обладнання для збору, перероблення побутових відходів та машин для збору, транспортування побутових та інших відходів, а саме: пресів стаціонарних, контейнерів для пресів стаціонарних, автомобілів мультиліфт, автомобілю мультиліфт з маніпулятором

Шановний Замовник. Ми як дистрибутор Німецького виробника комунальної техніки. Уважно проаналізувавши умови Тендерної документації, вважаємо, що умови мають дискримінаційний характер по відношенню до нерезидентів України. По тексту Тендерної документації сказано, що (п. 4 розділу 6): Договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених Законом. Так, дійсно у «внутрішньоукраїнських» договорах ціну встановлюють у грошовій одиниці України — гривні (ст. 189 ГКУ, ст. 524 ЦКУ). Тобто в національній валюті, що є на території України єдиним законним засобом платежу (ст. 192 ЦКУ, ст. 3 Декрету № 15-93). Стаття 189 (ГКУ). Ціна у господарських зобов'язаннях 1. Ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. 2. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. 3. Суб’єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Стаття 524(ЦКУ). Валюта зобов'язання 1. Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. 2. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Стаття 192 (ЦКУ). Гроші (грошові кошти) 1. Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. 2. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 3 (Декрету № 15-93). Статус валюти України 1. Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України. 2. Порядок ввезення, переказування і пересилання з-за кордону, а також вивезення, переказування і пересилання за кордон резидентами і нерезидентами валюти України визначається Національним банком України. Суми у валюті України, що були вивезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон, можуть бути вільно ввезені, переслані, переказані назад в Україну. Проте водночас діючі норми ЦКУ не забороняють у договорі прив’язатися до іноземної валюти. Тобто разом із сумою в гривнях можна визначити грошовий еквівалент зобов’язання у валюті (частина 2, ст. 524 ЦКУ). Стаття 524(ЦКУ). Валюта зобов'язання 2. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Згідно ч.1. ст 533 ЦКУ ззобов’язання все одно має виноватись в гривнях, але при цьому згідно ч.2 ст 533 ЦКУ суму, що підлягає сплаті в гривнях, визначають шляхом перерахунку валютного еквівалента за офіційним курсом НБУ на день платежу (або частини платежу — при оплаті частинами) якщо інше не встановлює закон або договір. Стаття 533. Валюта виконання грошового зобов'язання 1. Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. 2. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. 3. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. При цьому хочемо зауважити, що частиною 2 статті 533 не зобов’язується прив’язуватись до лише до офіційного курсу НБУ. У договорі сторони можуть указати свій порядок перерахунку валютного еквівалента. Наприклад, установити, що розрахунок здійснюється за курсом банку, в якому обслуговується продавець. Також можуть прив’язуватися до міжбанківського курсу інвалютиь (Див. постанови ВГСУ від 02.08.2017 р. у справі № 916/4529/15 і від 19.01.2017 р. у справі № 904/4782/16). Отже, положення чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти. Враховуючи вищевикладене, в відкритій закупівлі простежується дискримінація Учасника-нерезидента. Ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в України» визначає, що: дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними; непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Таким чином Учасник, як нерезидент України, чи іноземний Учасник відносяться до осіб, які відповідно до місця розташування (за межами митної території України), які зазнають обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами щодо рівноправної участі в процедурі публічної закупівлі внаслідок застосування з боку замовника необґрунтованих критеріїв оцінки та правил, що створює менш сприятливі умови та становище порівняно з іншими учасниками публічної закупівлі. Вимагаємо для розширення кола потенційних учасників внести зміни в проект договору (Додаток 5 ТД) в розділ 3 та викласти його в такій редакції: 3.1. Сторони погодили, що ціна Договору з ПДВ (в національній валюті України) еквівалентна _________ доларам США/Євро за курсом Національного Банку України (надалі – НБУ), який станом на ________ (дату проведення аукціону) становив _______ грн. за 1,00 долар США. 3.1.1. Сторони погодили, що при визначенні курсу долара США до гривні, використовується курс НБУ встановлений на початок розрахункового дня. 3.1.2. Сторони домовилися, що відповідно до п.7 частини четвертої ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» якщо на момент поставки Товару/Товарів відбудеться зміна курсу долара США, визначеного на дату проведення аукціону, до гривні більше ніж на 3%, в разі направлення Стороною відповідного письмового повідомлення, ціна Договору підлягає перерахунку. 3.1.3. Перерахунок ціни Договору здійснюється шляхом її (ціни Договору) уточнення на перераховану ціну одиниці/одиниць непоставленого Товару/Товарів. При цьому перерахунку підлягає лише частина ціни (суми) Договору за мінусом проведеної часткової передплати за Договором. За умови проведення часткової передплати, це враховується у нижченаведеній формулі. Про здійснення перерахунку ціни Договору Сторона-ініціатор направляє іншій Стороні письмове повідомлення. 3.1.4. Перерахунок ціни одиниці Товару здійснюється на момент поставки такої одиниці Товару за нижченаведеною формулою: S= Z х A1 гривень, де S – перерахована ціна Товару, грн.; Z – погоджена сторонами ціна Товару в еквіваленті доларів США, яка = (погоджена в Договорі ціна Товару, грн.) / (курс НБУ 1 долара США до гривні на дату проведення аукціону); A1 – курс НБУ 1 долара США до гривні на момент здійснення поставки Товару. - Моментом поставки Товару є дата вказана в актах прийому-передачі Товару. - При зміні ціни Договору її еквівалент в доларах США, визначений на дату проведення аукціону, - зміні не підлягає. Вимагаємо внести відповідні зміни в ТД, в іншому випадку ми будемо вимушені звернутись в АМКУ та суд.

у разі постачання послуг такими нерезидентами, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету, є отримувач послуг (п. 180.2 статті 180 Кодексу). Необхідно зазначити, що не підпадають під об’єкт оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг нерезидентом за умови, що місце постачання таких послуг відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 Кодексу розташоване за межами митної території України та такі операції підтвердженні відповідними первинними документами (угода, акт виконаних робіт тощо). Згідно роз’яснення Державної фіскальної служби України «Операцією з постачання товарів таких нерезидентів може бути лише ввезення товарів на митну територію України, покупцем таких товарів (резидентом), у якого виникає податкове зобов’язання при поданні митної декларації для митного оформлення таких товарів. При цьому попередня оплата вартості товарів, що імпортуються не змінює сум податку, які відносяться до податкового кредиту платника податку».Вимагаємо внести відповідні зміни в ТД, в іншому випадку ми будемо вимушені звернутись в АМКУ та суд.

Шановний Замовник. Ми як дистрибутор Німецького виробника комунальної техніки . Уважно проаналізувавши умови Тендерної документації, вважаємо, що умови мають дискримінаційний характер по відношенню до нерезидентів України. Згідно п. 1. Розділу 5 УЄдиним критерієм для оцінки тендерних пропозицій учасників є ціна тендерної пропозиції з врахуванням податку на додану вартість (ПДВ). Повідомляжмо, що нерезидент не може бути платником податків та зборів на території України. Вимагаємо звернути увагу на те, що Згідно митного кодексу України стаття 4 Визначення основних термінів і понять. Пункт 33 нерезиденти: підпункт а) юридичні особи, утворені відповідно до законодавства інших держав, які здійснюють свою діяльність за межами України, а також їх відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України, які не здійснюють господарську діяльність відповідно до законодавства України; підпункт б) розташовані на території України дипломатичні представництва, консульські установи, інші офіційні представництва іноземних держав та міжнародних організацій, які мають дипломатичні привілеї та імунітет; підпункт в) фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України; Згідно Податкового кодексу України (далі за текстом - ПКУ) пункт 14.1.122. нерезиденти - це: а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні; в) фізичні особи, які не є резидентами України. Згідно Податкового кодексу України (ст..180.1, ст..181.2). Та відповідно до ст.. 183 ПКУ нерезидент не може бути зареєстрований на території України як платник ПДВ, не може провадити електронне адміністрування ПДВ, відповідно до ст.201 ПКУ, так як заява про реєстрацію подається до контролюючого органу за місцезнаходженням Згідно роз’яснення Державної фіскальної служби України - Особливості оподаткування податком на додану вартість господарської діяльності нерезидентів (http://blind.sfs.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/listi-dps/pdv/print-62106.html) Підпунктом 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) визначено, що нерезиденти це: а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні; в) фізичні особи, які не є резидентами України. На території України нерезиденти можуть здійснювати господарську діяльність через свої постійні представництва. Постійне представництво - це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема, склад або приміщення, що використовується для доставки товарів (пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу). Представництво, відкрите нерезидентом на території України, має повноваження діяти від імені виключно такого нерезидента, що тягне за собою виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені цього нерезидента). Підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи, може бути особою для цілей розділу V Кодексу. Отже, представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи, може бути зареєстровано платником податку на додану вартість, а у разі дотримання умови, передбаченої пунктом 181.1 статті 181 Кодексу, підлягає обов’язковій реєстрації платником. У випадку реєстрації представництва нерезидента платником податку на додану вартість, на нього поширюються норми Кодексу, передбачені для платників податку на додану вартість. У разі якщо нерезидент здійснює господарську діяльність на території України не відкриваючи постійного представництва, податковий облік операцій проведених з таким нерезидентом має ряд особливостей. По-перше, операцією з постачання товарів таких нерезидентів може бути лише ввезення товарів на митну територію України, покупцем таких товарів (резидентом), у якого виникає податкове зобов’язання при поданні митної декларації для митного оформлення таких товарів. При цьому попередня оплата вартості товарів, що імпортуються не змінює сум податку, які відносяться до податкового кредиту платника податку. По-друге, у разі постачання послуг такими нерезидентами, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету, є отримувач послуг (п. 180.2 статті 180 Кодексу). Необхідно зазначити, що не підпадають під об’єкт оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг нерезидентом за умови, що місце постачання таких послуг відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 Кодексу розташоване за межами митної території України та такі операції підтвердженні відповідними первинними документами (угода, акт виконаних робіт тощо). Згідно роз’яснення Державної фіскальної служби України «Операцією з постачання товарів таких нерезидентів може бути лише ввезення товарів на митну територію України, покупцем таких товарів (резидентом), у якого виникає податкове зобов’язання при поданні митної декларації для митного оформлення таких товарів. При цьому попередня оплата вартості товарів, що імпортуються не змінює сум податку, які відносяться до податкового кредиту платника податку». Вимагаємо внести відповідні зміни в ТД, в іншому випадку ми будемо вимушені звернутись в АМКУ та суд.

Шановний Замовник. Ми як дистрибутор Німецького виробника комунальної техніки. Уважно проаналізувавши умови Тендерної документації, вважаємо, що умови мають дискримінаційний характер поУчасники (резиденти та нерезиденти) всіх форм власності та організаційно-правових форм беруть участь у процедурі закупівлі на рівних умовах.» При цьому повідомляємо, що учасник нерезидент може регламентуватись законодавством країни, в якій він зареєстрований. Вимагаємо пояснити, які саме законодавчі акти маються на увазі Змовником. Вимагаємо внести відповідні зміни в ТД, в іншому випадку ми будемо вимушені звернутись в АМКУ та суд.

Шановний Замовник! Ознайомившись з відповіддю організатора на нашу Вимогу, а також подібну вимогу інших Учасників, можемо з впевненістю сказати, що Закупівля прописана під конкретного виробника та постачальника, який є резидентом України, може поставити Товар. Учасники нерезиденти не мають жодного шансу бути переможцем даних Торгів, оскільки жоден нерезидент не має змоги сплатити Митні платежі в державні органи України. Згідно з "Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) від 01.01.2000 № 560 (далі – Інкотерм-2000) при укладенні зовнішньоекономічних договорів термін DDP означає, що продавець безпосередньо погоджується зробити те, що випливає з самої розшифровки назви терміна - "Поставка зі сплатою мита", тобто очистити товар для імпорту і сплатити будь-які збори, що випливають із цього. Згідно з вимогами Податкового кодексу України постачальник-нерезидент не є платником ПДВ в Україні, також нерезидент самостійно не може здійснити витрати, пов’язані з митним очищенням товарів. Згідно Митного Кодексу України витрати по митному очищенню несе декларант (платник податків). Декларантом згідно ст. 265 МКУ при переміщенні товарів на підставі зовнішньоекономічного договору є резидент яким або від імені якого укладений цей договір. Таким чином, умови поставки DDP не можуть бути здійснені нерезидентом в силу вимог діючого законодавства України. Замовником створено всі умови для позбавлення нерезидентів участі в закупівлі. І навіть фраза Замовника по тексту ТД, на яку він посилається, «Учасники (резиденти та нерезиденти) всіх форм власності та організаційно-правових форм беруть участь у процедурах закупівель на рівних умовах.» не врятує цю ситуацію. Рівних умов Замовником не викладено. Вимагаємо прибрати дискримінаційну складову та дати можливість участі у закупівлі учасників нерезидентів з умовою поставки CIP або DAP з відповідним роз’ясненням яким чином буде перерахована ціна. В іншому випадку ми будемо вимушені звернутись в Антимонопольний комітет України.

Шановний покупце, Ми просто готуємо замовлення на різні автомобілі для великого виробника, і я заглибився у ваші формулювання. Який розумний адвокат написав це? Такого цирку я не бачив протягом 32 років у міжнародній торгівлі. У контракті розд. 4.1 ви говорите, що будете платити відповідно якщо учасник буде здійснювати гарантійний ремонт(п. 6.3.7.). Було б смішно, якби це було не так сумно. Що робити, якщо ви не отримаєте цей ремонт і він буде фактологічно непотрібен? Немає оплати? З такими умовами соромно просити транспортні засоби у виробника, виробництво якого перевищує ВВП усієї України. Якщо вам потрібні транспортні засоби, спочатку отримайте надійне фінансування, а потім вирушайте на ринок. Або шукайте друзів, які постачатимуть транспортні засоби правою рукою, а фінанси - лівою. Отже, ми наполегливо вимагаємо визначити ваші чесні умови оплати в проекті контракту та виключити будь-які хитрі "предмети ...". Ви повинні покращити свої умови до чесних та законних та підтвердити наявність та зарезервоване фінансування. В іншому випадку ми повинні вийти з цього тендеру, оскільки підозрюємо його організаторів у шахрайстві та корупції, і повідомити про цю справу до відповідного органу (не АМКУ ...)

Шановний замовник! Ми, всесвітньо відомий виробник комунальної техніки уважно проаналізували Тендерну документацію. Уважно вивчивши тендерну документацію, бачимо дискримінаційні вимоги по відношенню до учасника нерзидента. Так пунктом 5.3.Додатку 5 вимагаються наступні усови поставки: «Україна, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Танкістів, 176» Даним пунктом Замовник створює дискримінаційний характер закупівлі для учасників нерезидентів, так як учасник нерезидент згідно ПКУ не може бути платником мита та ПДВ. Відповідно не може поставляти продукцію на умовах DDP.

Шановний замовник. Ми, всесвітньо відомий виробник комунальної техніки уважно проаналізували Тендерну документацію. При цьому прослідковується дискримінація учасника нерезидента. Договір викладено на українській мові (єдиній), що суперечить українському на міжнародному законодавсву. Так, якщо Замовником не дискримінатується учасник нерезидент , то має бути викладено двомовний договір (договір, що укладений між резидентом на нерезидентом вважається договором ЗЕД (зовнішньо-єкономіної діяльності), що відповідає вимогам Українського заклонодавства, закрема діючого цивільного, господарського законодавства і законодавства щодо публічних закупівель, а також Замовникові слід керуватися правилами ст. 19 Закону від 03.07.12 р. № 5029-VI «Про принципи державної мовної політики» (далі – Закон № 5029), які передбачають, що мовами угод, які укладаються підприємствами, установами та організаціями України з підприємствами, установами та організаціями інших держав, є державна мова і мова другої сторони (сторін), якщо інше не передбачено міжнародним договором. Таким чином, ЗЕД-контракт повинен бути складений, як мінімум, двома мовами – українською і мовою контрагента-нерезидента. Це пряма вимога Закону № 5029. Вимагаємо учунути дане порушення та внести зміни в Додаток 4, а саме проект договооу для резидентів та нерезидентів

Шановний замовник! Ми, всесвітньо відомий виробник комунальної техніки уважно проаналізували Тендерну документацію. Просимо видалити дискримінаційну вимогу по відношенню до нерезидента України по тексту ТД. Просимо звернути увагу на те, що частиною першою статті 37 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що Україна бере участь у міжнародному співробітництві усферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації, зокрема на основі міжнародних договорів України. Електронні довірчі послуги, що надаються відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють правові відносини у сфері електронних довірчих послуг в іноземних державах, визнаються в Україні електронними довірчими послугами того самого виду в разі відповідності хоча б одній з таких умов: кваліфікований надавач електронних довірчих послуг іноземної держави відповідає вимогам Закону України «Про електронні довірчі послуги», що підтверджується центральним засвідчувальним органом (або засвідчувальним центром у разі надання електронних довірчих послуг у банківській системі України та при здійсненні переказу коштів); кваліфікований надавач електронних довірчих послуг внесений до Довірчого списку держави, з якою Україна уклала відповідний двосторонній або багатосторонній міжнародний договір. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.01.2019 № 60 визначено порядок взаємного визнання українських та іноземних сертифікатів відкритих ключів, електронних підписів, а також використання інформаційнотелекомунікаційної системи центрального засвідчувального органу для забезпечення визнання в Україні електронних довірчих послуг, іноземних сертифікатів відкритих ключів, що використовуються під час надання юридичнозначущих електронних послуг у процесі взаємодії між суб’єктами різних держав. Разом з тим міжнародний договір публікується відповідно до вимог статті21 Закону України «Про міжнародні договори України», а також на офіційному веб-сайті державного органу України, від імені якого укладено міжнародний договір. На сьогодні з іноземними державами не укладено жодного міжнародного договору України про взаємне визнання сертифікатів відкритих ключів та електронних підписів, а жоден кваліфікований надавач електронних довірчих послуг іноземної держави не виявив наміру підтвердити, що його діяльність відповідає вимогам Закону України «Про електронні довірчі послуги». Отже, фактично жоден нерезидент не має змоги отримати ЕЦП в Україні. Вимагаємо додати фразу «(за наявності)».

Шановний Замовник! Ми, всесвітньо відомий виробник комунальної техніки уважно проаналізували Тендерну документацію. Просимо надати роз'яснення яким чином в своїй тендерній пропозиції має вказувати ціну учасник нерезидент. В ТД зазначено, що «Учасники (резиденти та нерезиденти) всіх форм власності та організаційно-правових форм беруть участь у процедурі закупівлі на рівних умовах.» При цьому не зрозуміло як такий часник повинен зазанчити ціну з ПДВ, якщо він не є платником податку на додану вартість. Вимагаємо звернути увагу на те, що Згідно митного кодексу України стаття 4 Визначення основних термінів і понять. Пункт 33 нерезиденти: підпункт а) юридичні особи, утворені відповідно до законодавства інших держав, які здійснюють свою діяльність за межами України, а також їх відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України, які не здійснюють господарську діяльність відповідно до законодавства України; підпункт б) розташовані на території України дипломатичні представництва, консульські установи, інші офіційні представництва іноземних держав та міжнародних організацій, які мають дипломатичні привілеї та імунітет; підпункт в) фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України; Згідно Податкового кодексу України (далі за текстом - ПКУ) пункт 14.1.122. нерезиденти - це: а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні; в) фізичні особи, які не є резидентами України. Згідно Податкового кодексу України (ст..180.1, ст..181.2). Та відповідно до ст.. 183 ПКУ нерезидент не може бути зареєстрований на території України як платник ПДВ, не може провадити електронне адміністрування ПДВ, відповідно до ст.201 ПКУ, так як заява про реєстрацію подається до контролюючого органу за місцезнаходженням Згідно роз’яснення Державної фіскальної служби України - Особливості оподаткування податком на додану вартість господарської діяльності нерезидентів (http://blind.sfs.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/listi-dps/pdv/print-62106.html) Підпунктом 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) визначено, що нерезиденти це: а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні; в) фізичні особи, які не є резидентами України. На території України нерезиденти можуть здійснювати господарську діяльність через свої постійні представництва. Постійне представництво - це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема, склад або приміщення, що використовується для доставки товарів (пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу). Представництво, відкрите нерезидентом на території України, має повноваження діяти від імені виключно такого нерезидента, що тягне за собою виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені цього нерезидента). Підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи, може бути особою для цілей розділу V Кодексу. Отже, представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи, може бути зареєстровано платником податку на додану вартість, а у разі дотримання умови, передбаченої пунктом 181.1 статті 181 Кодексу, підлягає обов’язковій реєстрації платником. У випадку реєстрації представництва нерезидента платником податку на додану вартість, на нього поширюються норми Кодексу, передбачені для платників податку на додану вартість. У разі якщо нерезидент здійснює господарську діяльність на території України не відкриваючи постійного представництва, податковий облік операцій проведених з таким нерезидентом має ряд особливостей. По-перше, операцією з постачання товарів таких нерезидентів може бути лише ввезення товарів на митну територію України, покупцем таких товарів (резидентом), у якого виникає податкове зобов’язання при поданні митної декларації для митного оформлення таких товарів. При цьому попередня оплата вартості товарів, що імпортуються не змінює сум податку, які відносяться до податкового кредиту платника податку. По-друге, у разі постачання послуг такими нерезидентами, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету, є отримувач послуг (п. 180.2 статті 180 Кодексу). Необхідно зазначити, що не підпадають під об’єкт оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг нерезидентом за умови, що місце постачання таких послуг відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 Кодексу розташоване за межами митної території України та такі операції підтвердженні відповідними первинними документами (угода, акт виконаних робіт тощо). Згідно роз’яснення Державної фіскальної служби України «Операцією з постачання товарів таких нерезидентів може бути лише ввезення товарів на митну територію України, покупцем таких товарів (резидентом), у якого виникає податкове зобов’язання при поданні митної декларації для митного оформлення таких товарів. При цьому попередня оплата вартості товарів, що імпортуються не змінює сум податку, які відносяться до податкового кредиту платника податку».