• test alt
  • Локалізація: чи вимагати документальне підтвердження країни походження товару?

    • 13.09.2024

    З огляду змін до Особливостей, внесених Постановою КМ № 782 від 05.07.2024 виникає питання: чи прописувати замовникам в тендерній документації якими документами учасник має підтвердити, що локалізація до відповідного товару не застосовується?

    Детально проаналізувавши нормативну базу щодо локалізації, з урахуванням загальних норм права, відповідаємо на це питання.

    Нормативно-правовими актами, які регулюють питання локалізації є:

    • Закон України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон);
    • Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі”, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджені постановою КМУ від 12.10.2022 р. № 1178 (далі - Особливості);
    • Порядок підтвердження ступеня локалізації виробництва товарів, затверджений постановою КМУ від 02.08.2022 р. № 861 (далі – Порядок № 861).

    Зі змінами та доповненнями згідно Постанови КМ № 782 від 05.07.2024 пункт 3 Особливостей в частині локалізації наразі встановлює що:

    «Під час здійснення публічної закупівлі відповідно до цих особливостей (крім випадків, передбачених абзацами четвертим - шостим цього пункту) замовники застосовують положення пункту 6-1 розділу X “Прикінцеві та перехідні положення” Закону, крім підпункту 4 пункту 6-1 розділу X “Прикінцеві та перехідні положення” Закону, з урахуванням положень, визначених цим абзацом. У разі здійснення замовником закупівлі робіт чи послуг, якщо виконання таких робіт чи надання послуг передбачає набуття замовником у власність товару, визначеного пунктом 6-1 розділу X “Прикінцеві та перехідні положення” Закону, вартість якого у складі предмета закупівлі дорівнює або перевищує вартісні межі, визначені абзацом першим пункту 6-1 розділу X “Прикінцеві та перехідні положення” Закону, закупівля таких робіт чи послуг здійснюється з урахуванням особливостей, установлених пунктом 6-1 розділу X “Прикінцеві та перехідні положення” Закону.

    Положення пункту 6-1 розділу X “Прикінцеві та перехідні положення” Закону не застосовуються замовниками у разі, зокрема:

    здійснення замовником закупівлі товарів, робіт чи послуг, якщо країною походження таких товарів (зокрема, якщо набуття замовником у власність таких товарів передбачається за результатом виконання робіт чи надання послуг) є країна, яка є стороною Угоди про державні закупівлі, укладеної 15 квітня 1994 р. в м. Марракеші, із змінами, внесеними Протоколом про внесення змін до Угоди про державні закупівлі, вчиненим 30 березня 2012 р. в м. Женеві, з якою Україна уклала інші міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, що містять положення про державні закупівлі, у тому числі угоди про вільну торгівлю, або країна, яка є учасником Угоди про державні закупівлі, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України “Про приєднання України до Угоди про державні закупівлі”;

    Зауважуємо, що у Порядок № 861 законодавцем наразі не було внесено змін щодо відповідності положенням Постанови КМ № 782 від 05.07.2024.

    Таким чином, ні Закон, ні Особливості не містять положень щодо документального підтвердження країни походження товару.

    Разом з тим, чинний Порядок № 861 передбачає, що дія цього Порядку не застосовується до закупівель товарів, що підтверджується сертифікатом про походження товару.

    З огляду на усе вищезазначене, а також те, що хоч наразі між нормами Особливостей та Порядку № 861 існує конкуренція відповідних правових норм, вважаємо у замовників і надалі існує обов’язок передбачити в тендерній документації вимоги щодо документального підтвердження положенням локалізації, аби належним чином перевірити учасника на відповідність таким вимогам.

    Також, вважаємо, що довідка в довільній формі не є належним документальним підтвердженням того, що товар не підпадає під локалізацію та не гарантуватиме замовнику достовірності такої інформації.

    Адже, відповідно до ст. 41 Митного кодексу України Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

    Успішних закупівель!