Консультаційні послуги щодо діагностування та покращення корпоративного управління та нормативно-правової і законодавчої бази ПАТ «Укрзалізниця»

Пропонуємо звузити п. 7.1., оскільки ряд обставин, визначених у ньому як форс-мажорні, передбачають занадто широке формулювання – наприклад, «дії суспільного ворога», «масові заворушення», «громадська демонстрація», «протиправні дії третіх осіб». Пропонуємо викласти п. 7.1. у наступній редакції: «Жодна з Сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами цього Договору, та знаходяться поза розумним контролем Сторони, що порушує Договір».

Пунктом 6.11. Договору передбачені штрафні санкції (пеня) за порушення строків надання послуг Виконавцем. Однак, дотримання строків надання послуг залежить значною мірою також від Замовника, оскільки Виконавець не в змозі вчасно підготувати Результати послуг без отриманої від Замовника інформації. З огляду на це, пропонуємо доповнити п. 6.11. наступним формулюванням: «…, окрім випадків, коли таке порушення сталося не з вини Виконавця, у тому числі через дії/бездіяльність Замовника, що об'єктивно вплинули на строки, необхідні Виконавцю для належного надання Послуг (зокрема, через неналежне забезпечення умов для надання Послуг відповідно до пункту 2.5 Договору). Також, оскільки договором вже встановлені штрафні санкції за порушення його умов (наприклад п. 6.11., 6.16), є необхідність у непоширенні дії ст. 231 Господарського кодексу України на відносини Сторін, оскільки в такому разі буде мати місце можлива подвійна відповідальність Виконавця за одне і те саме правопорушення, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України («Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення»). З огляду на це, пропонуємо доповнити Договір пунктом 6.11.1. такого змісту: «Сторони домовилися, що штрафні санкції, передбачені ст.231 Господарського кодексу України, до Виконавця застосовуватися не будуть.»

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Пропонуємо обмежити відповідальність Виконавця розміром фактично виплаченої винагороди за надання послуг, що відповідає ринковій практиці. З комерційної точки зору Виконавцю нерентабельно нести відповідальність у обсязі, що перевищує вартість послуг. Тому, пропонуємо викласти п. 6.3. у наступній редакції: «Відповідальність Виконавця обмежується розміром прямого реального збитку, понесеного Замовником у результаті винних дій Виконавця при наданні Послуг. Виконавець не несе відповідальності перед Замовником за втрачену вигоду Замовника, які виникли в результаті дій Виконавця при наданні Послуг. Розмір загальної відповідальності Виконавця не може перевищувати однократний розмір Винагороди, визначеної п. 3.3 Договору, фактично виплаченої за ту частину Послуг, що спричинила виникнення збитків».

Незрозуміло, що розуміється у п. 6.2. під «необережним зберіганням». Окрім того, недоцільно, щоб Виконавець ніс відповідальність за розкриття інформації, якщо таке розкриття вимагається законодавством або дозволене самим Договором (наприклад, відповідно до п. 10.4.). Тому пропонуємо викласти п. 6.2. у наступній редакції: «6.2 Виконавець несе відповідальність за розкриття Конфіденційної інформації, здійснене з порушенням вимог цього Договору та/або чинного законодавства України, та відшкодовує реальні збитки від таких дій відповідно до діючого законодавства». Також пропонуємо викласти п. 10.7 у наступній редакції: «10.7. Сторона зобов’язана негайно інформувати іншу Сторону про відомі їй випадки розголошення конфіденційної інформації, здійснене з порушенням вимог цього Договору, або зловживання нею з боку своїх працівників та вжити відповідних заходів».

Пропонуємо виключити п. 5.4. Договору, оскільки порядок усунення недоліків уже врегульований у п. 3.7. Договору.

Пропонуємо виключити п. 5.3. Договору, оскільки він суперечить положенням розділу 3 Договору. Замовник підписує Акт, що свідчить про відсутність претензій, більше того – він може долучити до приймання послуг міжвідомчі комісії (п. 3.5.) і більш ретельно перевірити якість наданих послуг. Якщо ж у Замовника виникають претензії – він вправі надати свої зауваження до Акту.

Нинішня редакція п. 4.3. Договору (в частині формулювання «Виконавець надає Замовнику право на Технології Виконавця, що містяться в Результатах,…») суперечить п. 4.2. Договору, оскільки Технології належать Виконавцю. Замовнику може бути надане лише право на використання Технологій. Пропонуємо викласти п. 4.3. у новій редакції: «4.3. Після повної оплати Послуг за Договором Виконавець надає Замовнику право на використання Технологій Виконавця, що містяться в Результатах, і до Замовника переходять права на матеріальні носії, що містять Результати, з урахуванням обмежень, встановлених цими Загальними умовами».

У абз. 2 п. 3.10. Договору існує необхідність у виправленні технічної помилки (зміни посилання на розділ 8 на розділ 9): «При односторонньому припиненні Договору однією зі Сторін відповідно до положень Розділу 9 цього Договору – станом на дату припинення».

Пропонуємо виключити абз. 6 п. 3.10 Договору, відповідно до якого «Обсяг фактично наданих Виконавцем послуг має бути погоджений з Замовником». Наведене формулювання ставить Сторони у нерівне становище і дозволяє Замовнику в односторонньому порядку не погодити фактично виконаний обсяг наданих послуг. Разом з тим, договір потребує врегулювання механізму відшкодування фактично виконаних процедур для надання послуг. Відповідно до першого речення ч. 2 ст. 903 Цивільного кодексу України, у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Для врегулювання порядку розрахунку такої «розумної плати», пропонуємо додати п. 3.11. наступного змісту: «3.11. Якщо виконання Послуг припиняється не з вини Виконавця, Замовник зобов’язується оплатити Виконавцю фактично виконані процедури, а також надані Послуги та відшкодувати витрати, понесені Виконавцем до та включаючи дату припинення відповідних Послуг. Платіж за цим пунктом розраховується на підставі фактично витраченого часу та погодинної ставки залучених до надання Послуг осіб, що становить 3730,00 (три тисячі сімсот тридцять) грн., а також включає розумно понесені документально підтверджені витрати».

Згідно з абз. 5 п. 3.10. Договору при невиконанні/порушенні умов Договору Виконавцем Замовник не сплачує Виконавцю оплату та не відшкодовує понесені Виконавцем витрати. Вважаємо, що це положення підлягає виключенню з Договору, оскільки по суті будь-яке порушення, яке жодним чином не впливає на якість та вчасність надання послуг (наприклад, надання відповіді на запит Замовника з мінімальним порушенням строків) може трактуватись як підстава для невиплати Замовнику оплати за договором. Окрім того, у Замовника є достатні важелі для впливу на Виконавця у вигляді штрафних санкцій (наприклад, передбачених у п. 6.11., 6.16 Договору).